1692
Гекони виявилися своєрідною «лабораторією еволюції», у якій можна простежити, як у різних лініях тварин виникають зовсім різні системи визначення статі. Велике геномне дослідження 22 видів показало, що статеві хромосоми у цих ящірок не формувалися один раз і назавжди: одні й ті самі предкові хромосоми незалежно ставали X, Y, Z або W у різних групах, а кілька таких переходів збіглися в часі з різким глобальним похолоданням у міоцені.
У людей і більшості інших ссавців стать визначається системою XX/XY: дві X-хромосоми зазвичай відповідають жіночій статі, а комбінація XY — чоловічій. У птахів поширений інший принцип: самці мають ZZ, а самки — ZW. У багатьох рептилій генетичної системи взагалі може не бути — стать потомства визначається температурою, за якої розвиваються яйця. Гекони незвичайні тим, що серед них представлені всі ці варіанти.
Команда Чжецзянського університету проаналізувала 22 види: три з температурно-залежним визначенням статі, шість із системою XY та одинадцять із ZW. Разом із двома спорідненими видами вибірка охопила приблизно 70% відомих незалежних випадків походження статевих хромосом у геконів. Це дозволило порівнювати не одну еволюційну подію, а десятки переходів, які відбувалися незалежно.
Спільний предок геконів жив приблизно 191 мільйон років тому й мав 38 хромосом, жодна з яких не була спеціалізованою статевою. Проте всі 22 виявлені системи статевих хромосом вдалося простежити лише до 17 предкових хромосом. Деякі з них еволюція «використовувала» повторно. Наприклад, предкова хромосома 16 у чотирьох різних лініях незалежно перетворилася на пару Z/W.
Навіть якщо дві системи походили від однієї предкової хромосоми, вони часто відрізнялися ділянками, які перестали нормально обмінюватися генами між парами. У цих зонах дослідники також переважно не знаходили класичних генів-перемикачів, відомих з інших хребетних. Це натякає, що різні гекони могли незалежно сформувати власні молекулярні механізми визначення статі.
Особливо цікавою виявилася оцінка віку цих систем. В одних видів статеві хромосоми почали розходитися менш як шість мільйонів років тому, в інших — понад 54 мільйони років тому. Але п’ять з одинадцяти датованих систем сформувалися у вузькому проміжку приблизно 7–12 мільйонів років, із центром близько 9,6 мільйона років тому.
Цей період збігається із середньоміоценовим кліматичним переходом — часом глобального похолодання, висушення та фрагментації середовищ. Автори припускають, що нестабільний клімат міг робити температурно-залежне визначення статі ризикованішим: якщо температура гнізда різко змінюється, співвідношення самців і самок може ставати невигідним. Генетично фіксована система могла давати більшу стабільність.
Дослідження показало ще одну закономірність. Предкові хромосоми, багаті на гени, активні в сім’яниках, частіше ставали Z-хромосомами, тоді як хромосоми з меншою кількістю таких генів частіше ставали X. Ця тенденція простежувалася не лише у геконів, а й у порівнянні 39 видів хребетних. Отже, напрямок еволюції статевої системи може залежати не лише від випадковості, а й від того, який набір генів уже містила хромосома.
https://phys.org/news/2026-08-xy-zw-gecko-chromosomes-reveal.html
