2144
Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявив, що Єреван не вважає присутність російської 102-ї військової бази життєво необхідною і не заперечуватиме, якщо Москва сама вирішить вивести військовий контингент. Водночас уряд Вірменії, за його словами, не ініціював офіційних переговорів про закриття бази.
Пашинян зробив цю заяву під час спілкування з журналістами після засідання уряду. Він наголосив, що питання майбутнього російської бази не обговорювалося під час його останньої зустрічі з Володимиром Путіним у Бішкеку.
За словами прем’єра, Єреван не ставить перед Москвою вимогу залишити територію країни. Однак якщо російська сторона вирішить, що більше не хоче утримувати військовий об’єкт у Гюмрі, Вірменія не намагатиметься перешкоджати такому рішенню.
Заява Пашиняна пролунала після слів Путіна про те, що Росія готова залишити Вірменію «хоч завтра», якщо керівництво та населення країни дійдуть висновку, що російська військова присутність їм більше не потрібна.
102-га російська військова база розташована у Гюмрі та працює на підставі міждержавних домовленостей. Російські військові перебувають у Вірменії з 1990-х років, а чинна угода передбачає присутність бази до 2044 року.
Протягом тривалого часу база вважалася одним із ключових елементів безпекових відносин між Єреваном і Москвою. Вірменія також була членом Організації Договору про колективну безпеку, однак після конфліктів навколо Нагірного Карабаху відносини сторін значно погіршилися.
Єреван неодноразово звинувачував Росію та ОДКБ у тому, що союзницькі механізми не дали Вірменії очікуваних гарантій безпеки. Паралельно уряд Пашиняна почав активніше розвивати військові та політичні контакти з Європейським Союзом, США та іншими партнерами.
Пашинян окремо підкреслив, що нинішня позиція не означає автоматичного розриву відносин із Росією. Якщо Москва захоче зберегти базу, питання, за його словами, може обговорюватися у двосторонньому форматі.
Таким чином Єреван уперше настільки чітко заявив, що не розглядає російську військову присутність як безальтернативну. Подальша доля бази залежатиме від рішень обох урядів і чинних міждержавних угод.
За останні роки Вірменія фактично переглядає всю модель своєї безпеки. Влада країни говорить про необхідність диверсифікувати партнерства та не залежати від одного зовнішнього гаранта, що безпосередньо впливає і на ставлення до військової присутності Росії.
При цьому питання бази залишається юридично складним: її статус визначений чинними договорами, а тому можливе виведення військ потребуватиме політичних домовленостей і практичного врегулювання майна, персоналу та інфраструктури.
