2100
Дослідження двох дуже глибоких озер Нової Зеландії показало, що риби живуть на значно більших глибинах, ніж було документовано раніше. У пастках із приманкою з марміту команда Університету Отаго знайшла місцевих бичків та галаксіїд, причому останні мають настільки незвичну будову, що можуть виявитися окремим видом.
У Новій Зеландії є чотири озера завглибшки понад 400 метрів, але попередні достовірні знахідки риб у внутрішніх водоймах країни сягали лише приблизно 90 метрів. Дослідниця Роу Стюарт вирішила перевірити, що відбувається значно нижче цієї межі.
Для експедиції обрали озера Манапоурі та Те-Анау. Ехолот показав глибини приблизно 467 і 430 метрів. Щоб опустити пастки на різні рівні, команді знадобилося близько двох кілометрів мотузки.
Як приманку використали марміт — густу дріжджову пасту. Наступного дня в пастках, встановлених на різних глибинах, були риби. Це стало першим прямим підтвердженням того, що рибні спільноти існують у глибоких басейнах цих озер.
Серед знахідок були місцеві бичкові риби та невеликі галаксіїди. Останні нагадують коаро, але мають кілька помітних відмінностей. Їхні очі значно більші, ніж у типових представників цього виду, а на верхній частині голови розвинені великі сенсорні пори.
На великих глибинах світла практично немає, тому такі органи чуття можуть допомагати орієнтуватися в темряві та знаходити їжу. Дослідники поки не знають, чи це глибоководна адаптація відомого виду, чи окрема еволюційна лінія.
Генетичний аналіз має дати точнішу відповідь. Сам факт знахідки також показує, що в найглибших частинах озер достатньо кисню для життя риб. Це створює нові питання про те, як зміни на поверхні — забруднення, потепління чи інші людські впливи — можуть поширюватися в глибокі озерні екосистеми.
https://phys.org/news/2026-09-marmite-lures-discovery-lake-depths.html
