2107
Джмелі можуть змінювати вибір їжі після контакту з певним збудником хвороби так, ніби шукають у рослинах речовини з лікувальними властивостями. До такого висновку підштовхнув експеримент із земляними джмелями Bombus terrestris, проведений дослідниками з Левенського католицького університету в Бельгії та Університету Вальядоліда в Іспанії. Водночас автори обережно формулюють результат: поведінка схожа на самолікування, але робота ще не доводить, що вона справді зменшує інфекцію або підвищує виживання.
Дослідження почалося з питання, добре відомого з інших груп тварин: чи здатна хвороба змусити організм свідомо або інстинктивно шукати певну їжу. У природі описували випадки, коли шимпанзе поїдали рослини з антибактеріальними або знеболювальними речовинами, а медоносні бджоли після деяких інфекцій приносили до гнізда більше захисної рослинної смоли. Для джмелів дослідники вирішили перевірити цю ідею в контрольованих умовах.
У роботі використали 18 комерційних колоній. Їх розмістили у спеціальних льотних наметах, де стояли вісім роботизованих квітів — чотири сині та чотири жовті. Кожна така «квітка» видавала дуже малу дозу штучного нектару й автоматично поповнювала його після відвідування. Усередині був сенсор, який реєстрував кожен приліт і час, проведений комахою біля джерела їжі.
Половина штучних квітів містила звичайний цукровий розчин, а решта — той самий розчин із кверцетином. Це природна сполука, яка трапляється в нектарі та пилку рослин і має антимікробні властивості. До початку вільного вибору колонії протягом двох тижнів піддавали різним впливам: одну групу контактували з грибком Ascosphaera apis, який передусім уражає личинок бджіл, другу — з бактерією Serratia marcescens, здатною заражати дорослих комах, а третя була контролем.
Після цього джмелям протягом п’яти днів дозволили самостійно обирати між двома варіантами нектару. Саме тут з’явилася ключова різниця. Колонії, які контактували з грибком Ascosphaera apis, із кожним днем дедалі частіше відвідували квіти з кверцетином і довше пили з них. У здорової контрольної групи такої зміни не було.
Не менш показовим виявилося те, що бактеріальна інфекція не спричинила аналогічної реакції. Джмелі, які контактували із Serratia marcescens, не демонстрували статистично значущого зміщення на користь кверцетину. Автори вважають це аргументом проти простого пояснення на кшталт «хворі комахи просто починають віддавати перевагу іншому смаку»: поведінкова відповідь залежала від конкретного типу збудника.
Втім, дослідники спеціально не називають результат остаточним доказом самолікування. В експерименті не вимірювали, чи справді споживання кверцетину зменшило кількість грибка в колонії, чи вижило завдяки цьому більше личинок. Без такої ланки можна говорити про патоген-залежну зміну харчової поведінки, але не стверджувати напевно, що джмелі лікували себе або своїх родичів.
Саме ця обережність робить роботу цікавою. Вона показує не готову сенсаційну відповідь, а механізм, який тепер можна перевіряти далі. Якщо наступні досліди підтвердять користь кверцетину під час грибкової інфекції, це допоможе краще зрозуміти, як рослинне різноманіття впливає на здоров’я запилювачів. Для джмелів квіти тоді виявляться не лише джерелом цукру й пилку, а й потенційною «аптекою», склад якої змінює поведінку всієї колонії.
https://phys.org/news/2026-08-bumblebees-medicate-exposed-fungal-infections.html
