330
Філіппіни почали прискорено перебудовувати політику у сфері критичних мінералів, розраховуючи посилити свою роль у глобальних ланцюгах постачання сировини для акумуляторів, електроніки та відновлюваної енергетики. Новий урядовий план передбачає значне спрощення дозвільних процедур і активнішу розвідку родовищ по всій країні.
Виконавчий указ президента Фердинанда Маркоса-молодшого визначає щонайменше дев’ять мільйонів гектарів перспективних територій, де можуть залягати критично важливі мінеральні ресурси. Це у багато разів більше площі, яку сьогодні займають уже схвалені гірничодобувні проєкти.
Уряд розраховує не обмежуватися експортом необробленої руди. Влада хоче створювати виробництва з переробки мінералів усередині країни, щоб отримувати більшу частину доданої вартості й залучати інвестиції у батареї, електронні компоненти та технології зеленої енергетики.
Однією з головних змін стане цифрова система «єдиного вікна». Національні та місцеві дозволи планують оформлювати паралельно, а не один за одним, як це відбувається зараз. Для компаній це може істотно скоротити час підготовки нових проєктів.
Гірничодобувна галузь позитивно сприйняла намір зробити правила швидшими й передбачуванішими. Проте екологічні та правозахисні організації попереджають, що прискорення процедур може створити ризики для лісів, водних ресурсів і територій корінних громад.
Особливе занепокоєння викликає процедура вільної, попередньої та поінформованої згоди корінних народів. Активісти побоюються, що громади можуть отримувати недостатньо часу та інформації для оцінки наслідків великих гірничих проєктів.
На Філіппінах видобуток корисних копалин давно залишається суперечливою темою. Країна має значні запаси нікелю, міді та інших мінералів, необхідних для сучасних технологій, але багато родовищ розташовані у районах із високим біорізноманіттям або на землях традиційного проживання корінних народів.
Уряд одночасно обіцяє посилювати екологічні вимоги та застосовувати принцип «використовуй або втрачай» щодо ліцензій. Ділянки, на яких компанії не виконують погоджені програми робіт, можуть повертати державі та повторно виставляти для розробки.
Таким чином Маніла намагається скористатися світовим попитом на критичні мінерали, але масштаб майбутнього розширення галузі залежатиме від того, як влада поєднає швидкість видачі дозволів із захистом довкілля та прав місцевих громад.
