1358
Невеликий уламок, який майже два десятиліття зберігався на полиці сербського музею як прикраса з тваринного зуба, виявився набагато незвичайнішим предметом. Археологи повторно оглянули його й встановили, що це людський ікло, у якому понад 6500 років тому акуратно просвердлили отвір для шнура. Знахідка стала єдиним надійно задокументованим людським зубом-підвіскою з неоліту центральних Балкан.
Зуб знайшли під час польових робіт на пам’ятці Ябланиця, розташованій на південь від Белграда. Тут існувало поселення культури Вінча — однієї з найбільших і найскладніших неолітичних культур Європи, відомої керамікою, фігурками та високоякісними кістяними інструментами.
Предмет був знайдений не в закритому похованні чи будівлі, а на поверхні поля. Багаторічне сільськогосподарське оброблення пошкодило коронку зуба, яка розкололася на дві частини. Фрагменти потрапили до музею в Младеноваці, де їх зареєстрували як залишки намистини.
Перегляд колекції почав археолог Неманья Маркович разом з Аною Маричич. Форма кореня змусила їх запідозрити, що перед ними не зуб тварини. Подальше мікроскопічне та рентгенівське дослідження підтвердило: це людський ікло завдовжки трохи менше 23 міліметрів.
Зношення жувальної поверхні дозволило припустити, що зуб належав дорослій людині середнього віку. Водночас корінь не мав характерних пошкоджень, які очікували б після насильницького видалення живого зуба.
Через це дослідники вважають, що ікло, найімовірніше, взяли вже з останків померлої людини. Тобто прикраса могла бути створена не з випадково втраченого зуба, а зі скелетизованих людських решток.
Точне датування ускладнюється тим, що предмет був поверхневою знахідкою. Тому археологи порівняли техніку свердління з іншою прикрасою з Ябланиці — мушлевим браслетом, надійно датованим приблизно 4700 роком до нашої ери. Сліди обробки виявилися сумісними з пізньонеолітичними технологіями.
Під мікроскопом отвір показав дуже точну роботу. Це не виглядало як випадкова або пробна перфорація. Сліди на поверхні також вказують, що підвіску носили протягом помітного часу.
Прикраси взагалі рідкісні на цій пам’ятці: окрім зуба, відомі лише фрагмент мушлевого браслета та ще одна мушлева підвіска. Через це людський зуб навряд чи був звичайним повсякденним аксесуаром.
Подібні прикраси з людських зубів відомі в окремих регіонах Європи, але для неолітичних центральних Балкан підтверджених прикладів раніше не було. Знахідка показує, що людські останки могли не лише ховати: їхні частини іноді перетворювали на особисті предмети, пов’язані з пам’яттю, статусом або ідентичністю.
https://phys.org/news/2026-08-museum-shelf-mystery-reveals-year.html
