1302
У шматку бірманського бурштину палеонтологи знайшли надзвичайно добре збереженого родича сучасних світляків, який жив приблизно 100 мільйонів років тому. Скам’яніла комаха отримала назву Icaroramus і виявилася важливою не через сам вік, а через рідкісне поєднання двох систем комунікації: складних розгалужених вусиків і світлових органів на черевці.
Бурштин походить із Качинського регіону сучасної М’янми та датується серединою крейдового періоду. Саме ця смола відома винятковим збереженням дрібних наземних організмів — іноді разом із м’якими тканинами та структурами, які майже ніколи не переживають звичайне скам’яніння.
Новий жук належить до вимерлої родини Cretophengodidae, спорідненої із групою, до якої входять сучасні світляки та інші біолюмінесцентні жуки. Його тіло збереглося настільки добре, що дослідники змогли розглянути не лише загальну форму, а й дрібні елементи органів чуття.
Особливо незвичними виявилися вусики. Вони складалися з дванадцяти сегментів, а на більшості з них були одразу дві пари бічних відростків — довші з потовщеними кінцями та коротші, тонші. Подібної комбінації досі не описували ані в сучасних, ані у викопних жуків.
Такі складні вусики, ймовірно, працювали як високочутливий хімічний сенсор. У сучасних комах розгалужена поверхня антени збільшує кількість рецепторів і допомагає виявляти надзвичайно малі концентрації летких речовин, зокрема феромонів потенційного партнера.
Водночас на черевці Icaroramus добре збереглися світлові органи. Саме поєднання двох потужних каналів сигналізації стало головною загадкою. У багатьох сучасних світляків яскраві світлові сигнали для пошуку партнера поєднуються з відносно простішими вусиками.
У викопного жука, навпаки, були розвинені і хімічні рецептори, і біолюмінесценція. Це означає, що вже в крейдовому періоді споріднені зі світляками комахи могли використовувати кілька каналів комунікації одночасно.
Автори припускають, що світіння могло мати не лише шлюбну функцію. Один із можливих сценаріїв — попереджувальний сигнал для хижаків. У сучасних світляків біолюмінесценція часто поєднується з хімічним захистом, і яскраве світло може повідомляти, що комаха несмачна або токсична.
Знахідка показує, що складні сенсорні та сигнальні системи в цій групі жуків сформувалися дуже рано. Вже близько 100 мільйонів років тому їхні родичі мали не примітивний набір ознак, а цілий комплекс адаптацій для спілкування, пошуку партнера та, можливо, захисту.
Один викопний екземпляр не дозволяє повністю відновити поведінку виду. Але його виняткова збереженість дає прямий анатомічний доказ того, що хімічна комунікація та світлові сигнали співіснували в еволюційній історії світляків набагато раніше, ніж це можна було встановити за сучасними видами.
https://english.cas.cn/newsroom/cas-in-media/202608/t20260805_1186893.shtml
