2722
У сухожильній тканині виявили окрему популяцію справжніх стовбурових клітин, здатних самовідновлюватися й давати початок кільком типам сполучної тканини. Дослідження на моделях хребта показало, що за нормальних умов ці клітини беруть участь у підтриманні тканини, але при хронічному навантаженні або запаленні можуть активувати патологічну програму й сприяти утворенню надлишкової фіброзної або кісткоподібної тканини, яка стискає спинномозкові нерви.
Раніше в сухожиллях описували клітини-попередники, але залишалося неясно, чи відповідають вони строгим критеріям stem cells — тривалому самовідновленню та здатності відновлювати популяцію після ушкодження. Нова робота використала генетичне мічення клітинних ліній і простежила долю конкретних клітин у часі.
У результаті дослідники побачили стабільну популяцію клітин, яка зберігається в сухожиллі, ділиться відносно повільно й активується після травми. За нормального відновлення вони дають клітини, що підтримують структуру колагенових волокон і механічну міцність.
Проблема виникала при тривалому патологічному сигналі. У моделях дегенеративних змін хребта ці стовбурові клітини починали переходити в інші напрямки диференціації, зокрема формувати тканину, що нагадує хрящ або кістку.
Саме така перебудова може сприяти потовщенню зв’язок і сухожильних структур навколо хребтового каналу. Якщо простору стає менше, нервові корінці або сам спинний мозок можуть стискатися, створюючи біль, слабкість або неврологічні симптоми.
Автори вважають, що знахідка змінює підхід до таких станів. Раніше патологічне потовщення часто розглядали переважно як пасивний результат зношування тканини. Нова модель показує активну клітинну програму, яку потенційно можна модулювати.
Якщо вдасться визначити сигнали, які переводять сухожильну стовбурову клітину з нормального відновлення в патологічну осифікацію або фіброз, можна буде шукати ліки, що блокують саме цей перехід.
Результати поки не означають появи готового лікування защемлення нервів. Проте вони вперше дають конкретну клітинну мішень для процесу, який раніше описували переважно на рівні вже сформованих структурних змін.
