2519
Тала вода з льодовиків Шпіцбергена переносить у річки й фіорди метан, який утворився в геологічних породах ще задовго до сучасного потепління. Нове дослідження показало, що льодовики можуть працювати як своєрідна кришка над стародавніми джерелами газу, а їхнє відступання відкриває нові шляхи для виходу метану.
Шпіцберген швидко нагрівається, і його льодовики відступають одними з найвищих темпів у світі.
Під кригою лежать осадові породи, які містять органічний вуглець і природні поклади газу.
Коли льодовик тисне на підземну систему, вода й газ рухаються по тріщинах і каналах особливим чином.
Зі зменшенням товщини льоду тиск змінюється, а тала вода починає активніше проникати до порід.
Дослідники відбирали зразки води з підльодовикових потоків і вимірювали концентрацію метану та його ізотопний склад.
Ізотопи дозволяють відрізняти сучасний біологічний метан від стародавнього геологічного.
Результати показали, що значна частина газу походить саме з давніх покладів під льодовиком.
Тала вода фактично працює як транспортний механізм, який вимиває метан і переносить його до поверхні.
Частина газу може вивітрюватися безпосередньо в атмосферу, частина потрапляє до річок і фіордів.
Автори наголошують, що це не означає раптового гігантського викиду метану з усього Арктичного регіону.
Проте процес важливий для точного вуглецевого балансу, оскільки подібні підльодовикові джерела можуть існувати й в інших районах.
Особливо цікавим є те, що сам метан не утворився через сучасне потепління. Кліматичні зміни лише відкривають шлях для його виходу.
Дослідники планують оцінювати, наскільки швидко такі джерела можуть змінюватися в міру подальшого відступання льодовиків.
https://phys.org/news/2026-09-svalbard-glaciers-flush-ancient-methane.html
