1850
Австралійські кліматологи знайшли пояснення, чому одні довгострокові прогнози Ель-Ніньйо та Ла-Нінья виявляються точними, а інші помиляються. Виявилося, що вирішальну роль може відігравати стан тропічного Тихого океану саме в момент запуску прогнозної моделі.
Чому початковий стан океану вирішальний
Дослідники з CSIRO та Мельбурнського університету проаналізували понад 7500 ретроспективних прогнозів, підготовлених кліматичними моделями дев’яти країн. Порівняння дозволило оцінити, за яких стартових умов моделі краще відтворювали розвиток подій на горизонті приблизно дванадцяти місяців.
Ель-Ніньйо і Ла-Нінья — фази явища ENSO, що характеризує коливання температури поверхні океану й атмосферної циркуляції. Тепла та холодна фази здатні впливати на опади, посухи й температурні аномалії далеко за межами Тихоокеанського регіону.
Що це змінює для прогнозів
Найнадійніші річні прогнози в дослідженні отримували тоді, коли розрахунки стартували у фазі Ла-Нінья. Якщо океан перебував у нейтральному стані, передбачити майбутню фазу було набагато складніше. Це не означає, що окрема модель завжди безпомилкова, але допомагає об’єктивніше оцінити довіру до прогнозу.
Зазвичай фахівці з більшою впевненістю прогнозують розвиток ENSO на найближчі пів року. Перехід до прогнозів на дванадцять місяців важливий для фермерів, водогосподарських систем і служб цивільного захисту, які планують дії до початку сезону екстремальних явищ.
Автори підкреслюють, що результати ще потрібно впровадити й перевірити в оперативних прогностичних системах. Нова закономірність не дає гарантії вгадати кожну подію за рік, але показує, коли довгостроковий прогноз має більше підстав для довіри.
