2030
Дослідники з Університету штату Вашингтон використали штучний інтелект, щоб знайти робочі параметри тривимірного друку жаростійкого мідного сплаву GRCop-42, створеного NASA. Замість послідовної перевірки понад 100 мільйонів можливих комбінацій налаштувань команда провела лише 40 реальних експериментів і отримала шість успішних режимів друку.
GRCop-42 містить мідь, хром і ніобій. Він поєднує високу теплопровідність зі здатністю зберігати міцність за високих температур, тому матеріал використовують у компонентах аерокосмічних систем, зокрема в камерах згоряння рідинних ракетних двигунів.
Проблема полягає в тому, що сплав складно друкувати на поширених установках. Процес вимагає точного добору потужності лазера, швидкості його руху та інших параметрів. Невдала комбінація може призвести до поганої структури деталі або навіть до плавлення зразка.
Перевірити всі варіанти практично неможливо. Один експеримент потребує дорогого порошку, спеціального обладнання та подальшого аналізу зразка, який може тривати кілька днів. На початку роботи команда мала дані про 37 конфігурацій, які раніше не дали потрібного результату.
На основі цих невдалих спроб дослідники створили алгоритм, який оцінював імовірність успіху ще не перевірених режимів. Система обирала невеликі групи наступних експериментів: частину — серед найбільш перспективних, інші — у недостатньо досліджених областях параметрів, щоб отримати нові дані для моделі.
За три місяці команда знайшла шість придатних конфігурацій. Одна з них дозволила вперше успішно друкувати GRCop-42 при потужності лазера 500 ватів. Це важливо, оскільки обладнання з такою потужністю значно поширеніше, ніж установки, які зазвичай потрібні для цього сплаву.
Метод не прив’язаний лише до GRCop-42. Автори вважають, що той самий принцип можна застосовувати до інших металів і виробничих процесів, де можливих параметрів дуже багато, кожна фізична спроба коштує дорого, а успішні комбінації трапляються рідко.
https://www.sciencedaily.com/releases/2026/08/260827010504.htm
