2767
Європейський Союз знову стикається з питанням залежності від російського газу, хоча після 2022 року Брюссель неодноразово заявляв про різке скорочення таких поставок. Новий енергетичний шок показав, що повністю замінити російські обсяги виявилося складніше, ніж планувалося, особливо в умовах проблем із LNG з Перської затоки.
Після скорочення трубопровідних поставок із Росії Європа зробила ставку на скраплений газ зі США, Катару та інших країн. Однак нинішня криза в Ормузькій протоці показала слабке місце цієї стратегії: глобальний LNG-ринок також залежить від вузьких морських маршрутів і геополітичної стабільності.
Російський газ продовжує надходити до Європи окремими маршрутами та у вигляді LNG. Хоча його частка значно нижча, ніж до повномасштабної війни, для деяких країн і компаній ці обсяги досі залишаються важливими.
Словаччина, Угорщина та частина центральноєвропейських держав особливо чутливі до змін у постачанні. Саме енергетичні аргументи часто стають причиною суперечок усередині ЄС щодо санкцій, обмежень та темпів повної відмови від російських енергоносіїв.
Ситуацію ускладнює те, що ціни на газ знову піднялися до максимумів за кілька років. Для промисловості це означає зростання собівартості, а для урядів — ризик повернення програм субсидій і компенсацій.
Єврокомісія продовжує наполягати на диверсифікації, розвитку відновлюваної енергетики, нових LNG-терміналів та енергозбереженні. Однак нинішня криза показує, що перебудова енергетичної системи потребує значно більше часу, ніж політичні декларації.
Саме тому питання російського газу знову повертається у центр європейської політики. Воно дедалі менше виглядає як проблема минулого і дедалі більше — як незавершена частина енергетичної трансформації ЄС.
https://www.reuters.com/business/energy/europe-gas-dependence-russia-lng-energy-crisis-2026-09-10/
