2894
Російська влада побудувала систему управління регіонами, яка більше нагадує мафіозну структуру, ніж федеративну державу. Губернатори залежать від фінансування Кремля і змушені демонструвати абсолютну лояльність, а реальний контроль над місцевими елітами здійснює ФСБ. Водночас у різних частинах країни влада застосовує відмінні методи примусу: провінцію перетворює на джерело мобілізаційного ресурсу, а жителів великих міст залякує затриманнями та репресіями.
Ілюзія федерації: мафіозна структура та наглядачі від ФСБ
Журналіст і ведучий програми «Ходорківський LIVE» Сергій Асланян пояснив, що західні політологи часто помилково аналізують Росію через призму класичного федералізму, вважаючи, що Кремль змушений покладатися на регіональні еліти для мобілізації та фінансування війни. Насправді система управління побудована за принципами мафіозної структури, де губернатор виконує роль керуючого філією, який не має права на власні політичні амбіції.
Усі російські регіони є дотаційними, що створює ідеальний гачок лояльності. Губернатори отримують «ярлик на князювання» та фінансування з центру в обмін на абсолютну покору і потрібні результати на виборах. Їм дозволяється збагачуватися через корупційні схеми в будівництві чи комунальному господарстві, але лише доти, доки вони виконують волю Москви.
Справжнім інструментом управління регіонами є Федеральна служба безпеки. При кожному губернаторі діє управління ФСБ, яке підпорядковується виключно Москві. Місцеві чекісти збирають компромат на всю регіональну верхівку. Коли центру потрібно нагадати губернатору про його місце, ФСБ ініціює показові арешти чиновників середньої ланки, наприклад міністрів комунального господарства, у яких раптово знаходять тонни готівки та золота. Ця система тотального нагляду пронизує всі сфери: від урядів губерній до банків та приватних підприємств.
Два сценарії терору та зубожіння як умова виживання
Для утримання контролю над населенням Кремль використовує диференційований підхід, розділяючи країну на Московське князівство та решту територій. У провінції відбувається жорстка і неприхована мобілізація: людей відловлюють на вулицях, б’ють і відправляють на фронт. Місцева влада отримала карт-бланш на будь-які дії щодо підзвітного населення, головне – забезпечити постачання «живої сили».
Натомість у Москві та Санкт-Петербурзі діє профілактичне залякування. Масові затримання молоді, підлітків і представників субкультур мають на меті не стільки поповнення армії, скільки паралізацію суспільства страхом. Влада демонструє, що «життя в Росії платне», і будь-який прояв незгоди буде жорстоко придушений поліцейськими кийками.
Економічна криза, жебрацькі зарплати вчителів (на рівні 350 доларів) і масовий відтік кадрів з лікарень, за словами Асланяна, не є ознаками швидкого краху путінської системи. Це свідоме повернення до радянської норми, де бідність була головним інструментом покори. Період економічного благополуччя нульових років був історичною аномалією, а сучасна влада повертає населення до звичного стану виживання.
Попри гучні заяви європейських лідерів про відмову від співпраці з Росією, реальна політика Заходу залишається цинічною. Євросоюз продовжує купувати російські енергоресурси, зокрема скраплений газ, забезпечуючи Кремлю рекордні прибутки. Окремою проблемою стала так звана «зелена повістка», яка зробила європейську промисловість критично залежною від дешевого російського газу. Це створило для Путіна умови для енергетичного шантажу, який продовжує працювати навіть на третьому році повномасштабної війни.
Джерело: 24tv.ua