Люди, які виросли без братів і сестер, мають 7 особливих звичок у дорослому житті

Сьогодні,   05:42    0

Єдині діти в сім’ї часто виростають самостійними, цінують особистий простір і зберігають особливо тісний зв’язок із батьками. Водночас відсутність братів і сестер може впливати на те, як людина сприймає критику, ділиться речами та будує стосунки з оточенням.

Люди, які виросли без братів і сестер, мають 7 особливих звичок у дорослому житті
Фото: сайт-джерело

Дитинство без братів і сестер має свої особливості, які можуть зберігатися протягом усього життя. Дитині не доводиться щодня ділити батьківську увагу, іграшки чи кімнату, тому вона звикає до більшої самостійності та особистого простору.

У США приблизно 20% сімей виховують одну дитину, а близько 12% американців виросли без братів і сестер. Серед таких людей виділяють сім характерних звичок, які можуть проявлятися навіть через багато років після завершення дитинства.

Перші три особливості: самотність, простір і увага

Перша особливість — любов до самотності. Люди, які були єдиними дітьми, часто комфортно почуваються без постійного товариства. Вони можуть самостійно ходити в кіно, проводити вечори вдома або займатися улюбленими справами без потреби в компанії.

Це не означає, що такі люди обов’язково замкнуті або почуваються самотніми. Просто з дитинства вони звикли самостійно знаходити собі заняття та не залежати від присутності інших.

Останні новини:  Зміна прізвища після шлюбу: які документи потрібно замінити протягом 30 днів

Друга звичка — особлива увага до власного простору. Діти, які ростуть із братами та сестрами, змушені постійно домовлятися про спільне користування кімнатами, речами та побутовими зручностями. У єдиних дітей таких ситуацій зазвичай менше. Вони звикають до того, що їхні речі залишаються на своїх місцях, а особистий простір не порушують без дозволу.

Через це в дорослому віці спільне проживання з партнером або сусідами може потребувати певного звикання. Особливо це стосується необхідності ділити житловий простір і повсякденні речі.

Третя особливість — потреба в увазі співрозмовника. Єдині діти зазвичай отримують більше індивідуальної уваги від батьків, адже їм не доводиться змагатися за неї з братами чи сестрами. Вони звикають, що дорослі вислуховують їхню думку та залучають до сімейних розмов. Згодом це може проявлятися в очікуванні такої самої уваги від друзів або романтичних партнерів.

Наступні чотири звички: спілкування, речі, критика і близькість

Четверта звичка — легкість у спілкуванні зі старшими людьми. Оскільки значну частину дитинства єдині діти проводять поруч із батьками, вони часто звикають до товариства дорослих. У дорослому житті такі люди можуть охоче спілкуватися зі старшими колегами, друзями чи партнерами. Їм буває цікаво слухати розповіді людей із більшим життєвим досвідом.

Водночас це не означає, що вони мають труднощі у спілкуванні з однолітками. Просто вікова різниця не завжди стає для них перешкодою у встановленні близьких стосунків.

П’ята особливість — небажання ділитися окремими речами. Дітям із братами та сестрами доводиться змалку домовлятися про спільні іграшки, їжу та інші предмети. Єдині діти можуть мати менше такого повсякденного досвіду, тому в дорослому віці деякі з них особливо оберігають власні речі або неохоче діляться улюбленими продуктами. Ця звичка може проявлятися навіть у дрібницях: людина може віддавати перевагу окремим речам для особистого користування та не любити, коли хтось бере їх без дозволу.

Останні новини:  Гардероб зі смаком: це головні тренди зими для жінок 50+

Шоста особливість — підвищена чутливість до критики. У сім’ях із кількома дітьми брати й сестри нерідко сперечаються, роблять зауваження одне одному та вчаться реагувати на чужу думку. Єдина дитина може рідше стикатися з подібними ситуаціями вдома, тому в дорослому віці окремим людям буває складніше спокійно сприймати зауваження щодо власної поведінки.

Однак така реакція не є обов’язковою для всіх, хто виріс без братів і сестер. Здатність приймати критику також формується завдяки спілкуванню з друзями, навчальному середовищу та особистому досвіду.

Сьома звичка — особлива близькість із батьками. Коли в сім’ї росте одна дитина, саме батьки часто стають її головними співрозмовниками вдома. Такий зв’язок може зберігатися й після того, як людина починає самостійне життя. Єдині діти нерідко прагнуть залишатися залученими до справ батьків, регулярно телефонують їм і частіше знаходять час для особистих зустрічей.

Джерело: expert.in.ua