2860
Українці можуть переживати психологічний блекаут навіть тоді, коли вдома є електрика, тепло та вода. Постійне очікування нових обстрілів і тривалих відключень виснажує нервову систему, тому психотерапевти радять навчитися відрізняти реальну підготовку до зими від нескінченного страху перед майбутнім.
Чим підготовка відрізняється від тривоги
Після майже чотирьох років повномасштабної війни постійна тривога стала звичною реакцією багатьох українців на небезпеку. Нервова система пристосувалася не лише реагувати на загрози, а й намагатися передбачати їх заздалегідь.
Однак ця здатність може перетворитися на проблему, коли людина починає подумки переживати катастрофу, яка ще не відбулася. Особливо гостро це відчувається напередодні зими, коли зростають побоювання щодо можливих ударів по енергетиці та тривалих відключень електроенергії.
Магістерка психології та психотерапевтка Наталія Гаріна пояснює, що людина може психологічно зануритися в блекаут задовго до реального знеструмлення. Вона постійно перевіряє новини, читає тривожні прогнози, прокручує найгірші сценарії та скуповує необхідні речі, але відчуття безпеки так і не з’являється.
За словами фахівчині, у такому стані насамперед потрібно розмежувати два поняття — підготовку та тривогу. Вони можуть виглядати схоже, проте мають принципово різний вплив на психологічний стан.
Підготовка передбачає конкретні дії, які можна виконати й завершити. Наприклад, перевірити заряд портативних акумуляторів, зробити запас води, підготувати альтернативне освітлення, джерела тепла, засоби зв’язку та необхідні ліки.
Також варто заздалегідь домовитися з близькими про порядок дій у разі тривалого відключення світла. Коли всі доступні заходи виконані, людина може повернутися до звичного життя, не витрачаючи кожну вільну хвилину на очікування небезпеки.
Натомість тривога не має природного завершення. Навіть після ретельної підготовки виникають нові сумніви: чи вистачить запасів, чи не стане ситуація гіршою та чи вдалося передбачити всі можливі проблеми.
Як повернути відчуття контролю і не відкладати життя
Психотерапевтка наголошує, що під час війни неможливо досягти абсолютного відчуття безпеки. Значно реалістичніше завдання — повернути собі відчуття контролю над тією частиною життя, на яку людина справді може впливати.
Для цього Наталія Гаріна рекомендує умовно розділити всі турботи на три категорії. Перша стосується того, що відбувається безпосередньо зараз і потребує негайної уваги, друга — ситуацій, до яких можна підготуватися конкретними діями, а третя — обставин, які неможливо контролювати.
Зокрема, звичайна людина не здатна вплинути на обстріли, швидкість відновлення електромереж або роботу енергетиків. Так само далеко не кожен може дозволити собі придбати дороге обладнання для автономного електропостачання.
Тому психологиня радить визначити власні межі можливостей. Частину справ можна виконати негайно, інші — запланувати на тиждень або місяць, а ситуації, на які немає впливу, навчитися сприймати без постійного виснажливого обмірковування.
Ще одна небезпечна психологічна пастка — відкладати повноцінне життя до завершення війни або настання цілковитої безпеки. Через це люди можуть відмовлятися від зустрічей, святкувань, навчання та планування майбутнього, навіть коли мають можливість займатися звичними справами.
Наталія Гаріна переконана, що зустрічі з друзями, святкування днів народження, професійні плани, навчання та навіть звичайна кава на терасі не означають легковажного ставлення до війни. Навпаки, такі заняття допомагають не дозволити постійній небезпеці заповнити весь внутрішній світ людини.
Психіці потрібні не лише навички подолання тривоги, а й щоденні підтвердження того, що життя триває. Тому поряд із підготовкою запасів води, свічок і заряджених акумуляторів психотерапевтка радить готуватися до можливих труднощів конкретними діями, але не переживати майбутні події емоційно ще до їхнього настання.
Джерело: expert.in.ua
