Облави на молодь, космічні супутники та "Орєшнік": до чого Росія таємно готується насправді

Чому облави в Москві не є мобілізацією

Останнім часом у російській столиці та інших великих містах фіксують масові затримання молоді, яку примусово відправляють до військкоматів.

Однак такі заходи примусу до служби в армії помилково називати мобілізацією. Давид Шарп пояснює, що класична мобілізація є системним процесом, коли держава цілеспрямовано залучає людей з усіх верств суспільства, як це відбувалося восени 2022 року.

Саме такий підхід здатен дати армії масштабне системне поповнення, наприклад, 300 тисяч осіб одночасно.

Натомість нинішні облави на вулицях, вилов боржників за аліментами чи маргінальних елементів, на думку експерта, є недієвими. Такі дії дещо стимулюють загальний набір, але не розв’язують стратегічної проблеми нестачі живої сили.

Ціна політичного рішення та ризики для Кремля

Системна мобілізація в Росії є політичним рішенням найвищого рівня, яке ухвалює особисто Владімір Путін, а не військове керівництво на кшталт Валєрія Герасимова чи Андрєя Бєлоусова. Кремль відверто боїться цього кроку через низку критичних ризиків.

По-перше, масове залучення тих, хто не бажає воювати, неминуче провокує соціальне невдоволення та нову хвилю втечі за кордон. Закриття кордонів лише посилить внутрішню напругу.

По-друге, вилучення сотень тисяч працездатних чоловіків з усіх сфер завдасть потужного удару по російській економіці.

По-третє, фінансовий аспект. Сьогодні Росія виплачує контрактникам великі одноразові аванси та високі щомісячні зарплати. Якщо мобілізувати 300 тисяч осіб і не заплатити їм так само, це може спричинити бунт. Водночас виплата таких сум одночасно стала б гігантським, можливо, непідйомним тягарем для бюджету.

Саме тому Путін сподівається вирішити завдання-мінімум протягом найближчих років без оголошення нової хвилі мобілізації.

Супутник «Рассвет» і питання перехоплення «Орєшніка»

Поки Росія економить на соціальних видатках, вона продовжує щедро фінансувати пріоритетні військові напрямки, зокрема космічну розвідку. Розгортання супутникового угруповання «Рассвет» є спробою створити технологічний аналог системи Starlink. Хоча реалізація проєкту відстає від графіків, він невпинно прогресує.

За оцінками фахівців, незабаром ця система може становити суттєву небезпеку для українських сил. Відповіддю на цей виклик має стати розвиток потужних засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), здатних придушувати сигнал ворожих супутників. Якщо Україна та її союзники не підготуються заздалегідь, ситуація може нагадати раптову появу на фронті нових типів дронів, до яких війська виявляються неготовими.

Водночас Україна робить правильні кроки, розвиваючи власні супутникові програми у кооперації з європейськими партнерами, що дозволить забезпечити військових захищеним шифрованим зв’язком.

На тлі космічних перегонів з’являються повідомлення про розробку Україною систем для перехоплення російських ракет середньої дальності, таких як «Орєшнік», ще до їхнього наближення до цілі. Проте Давид Шарп закликає бути реалістами: перехоплення таких ракет у космосі вимагає заатмосферних перехоплювачів рівня американської системи THAAD. Створення подібних технологій виглядає фантастично не лише для України, а й потребує колосальних інвестицій навіть від США.

Набагато практичнішим підходом є знищення російських пускових установок, таких як «Іскандер», на території Росії. Надання Україні далекобійних ракет Tomahawk або німецьких Taurus могло б суттєво змінити ситуацію. Хоча повністю придушити ракетні обстріли неможливо, як показує досвід боротьби з мобільними установками в Ірані, наявність такої зброї змусила б росіян відтягнути техніку, почуватися менш комфортно та значно зменшити інтенсивність ударів.

Проте політичні побоювання ескалації, зокрема з боку Німеччини, досі блокують передачу критично важливого озброєння.

Джерело: 24tv.ua