2859
Несподівана співпраця почалася з тотальної параної в нью-йоркських доках і завершилася тріумфальною висадкою союзних військ на залитих кров’ю пляжах Сицилії. Так італійські гангстери стали таємною зброєю Військово-морських сил США. Ця історія досі вражає і належить до найретельніше прихованих сторінок ХХ століття.
Чому Військово-морські сили США звернулися по допомогу до ув’язненого хрещеного батька?
Початок 1942 року був для США часом жаху та вразливості. Німецькі підводні човни безкарно топили американські торгові судна біля східного узбережжя, а 9 лютого в порту Нью-Йорка за загадкових обставин спалахнув і перекинувся розкішний французький лайнер «Нормандія», який саме переобладнували для потреб армії. В Управлінні військово-морської розвідки США (ONI) панувала паніка: адмірали були переконані, що доки кишать нацистськими шпигунами та диверсантами.
Офіційна влада майже не мала впливу на портові лабіринти, де діяли свої закони. Єдиною силою, яка мала абсолютний контроль над вантажниками, профспілками та узбережжям, була італо-американська мафія. Капітан третього рангу Чарльз Гаффенден, офіцер військово-морської розвідки, ініціював надсекретну операцію Underworld («Злочинний світ»). Через посередництво фінансового махінатора Меєра Ланскі військові вийшли на головного архітектора американської організованої злочинності Чарльза «Лакі» Лучано.
Лучано відбував багаторічне ув’язнення у суворій в’язниці Даннемора. Коли уряд запропонував угоду, він погодився: вона передбачала пом’якшення умов утримання та шанс на дострокове звільнення в обмін на повний захист портів від ворожої агентури. Лучано одразу перевели до комфортнішої в’язниці Грейт-Медоу, куди офіцери розвідки приїжджали на таємні консультації.
Наказ був миттєвим. За одну ніч страйки на доках припинилися, підозрілі особи почали «зникати» або здаватися поліції, а тисячі портових вантажників перетворилися на армію інформаторів ВМС США. Справжній масштаб цієї угоди мав розкритися роком пізніше і за тисячі кілометрів від Нью-Йорка.
Як сицилійські мафіозі перетворили криваву бійню на тріумфальний бліцкриг союзників?
У 1943 році британський прем’єр Вінстон Черчилль і американський президент Франклін Рузвельт затвердили план операції Husky («Хаскі»), масштабного вторгнення на Сицилію, яка мала стати плацдармом для удару по фашистській Італії. Острів давно перетворили на неприступну фортецю, тож союзне командування готувалося до катастрофічних втрат. Саме тоді американська розвідка знову звернулася до Лучано: військовим потрібна була топографічна інформація, контакти надійних людей і лояльність місцевого населення.
Для Коза Ностра це був шанс помститися Беніто Муссоліні, чий префект Чезаре Морі у 1920-х роках жорстоко репресував сицилійську мафію, загнавши її у підпілля. Лучано та його соратники передали розвідці безцінні дані: імена лояльних мерів, карти прихованих бухт, розташування гарнізонів і паролі для зв’язку з місцевими донами. Коли 9–10 липня 1943 року 7 армія генерала Джорджа Паттона висадилася на сицилійський берег, її зустрічав не лише шквальний вогонь, а й невидима підтримка місцевого криміналітету.
Легендарний сицилійський бос Калоджеро Віцціні (Дон Кало) особисто координував дії з американськими офіцерами. Завдяки впливу мафії цілі гарнізони італійських солдатів дезертували або здавалися без бою, снайпери раптово зникали, а дороги для американських танків розчищалися наче за помахом чарівної палички. Свою роль відіграли й загальна слабкість та деморалізація італійської армії. Просування західною Сицилією стало справжнім бліцкригом, який випередив найоптимістичніші графіки командування.
Ціна цієї перемоги виявилася парадоксальною. Союзний військовий уряд на окупованих територіях (AMGOT), шукаючи антифашистів для управління звільненими містами, масово призначав мерами місцевих мафіозі, яких рекомендували американські гангстери. Армія США фактично повернула Коза Ностра абсолютну владу над Сицилією.
Уряд США дотримав слова щодо Лучано. У 1946 році губернатор Нью-Йорка Томас Дьюї, той самий прокурор, який колись засадив мафіозі за ґрати, підписав указ про його помилування з огляду на «неоціненні послуги, надані Військово-морським силам під час війни». Лучано депортували до Італії, де він прожив залишок життя як вільна людина. Загалом ця угода стала класичним прикладом політичного прагматизму, коли у великій геополітичній грі межу між героями та злочинцями іноді стирають заради вищої мети.
Джерело: 24tv.ua