2851
Росія роками намагалася підпорядкувати Україну політичним тиском, маніпуляціями та економічним впливом, однак ці спроби провалилися. Після цього Кремль зробив ставку на військову силу, а Владімір Путін фактично перевів країну на рейки затяжної війни, не відмовляючись від максималістських претензій до України. Чому Росія не збирається завершувати війну дипломатичним шляхом і що може змусити Путіна зупинитися, пояснив дипломат Валерій Чалий.
Вичерпаний арсенал імперії: чому Путін зробив ставку на тотальну війну
Російська агресія проти України, за словами Чалого, стала результатом багаторічної неспроможності Москви втримати контроль над сусідньою державою невійськовими методами. Технологічно Росія програла розвиненому світу: показовим є провал проєкту «Сколково», який так і не зміг створити навіть власний мобільний телефон без китайських деталей.
Зрозумівши свою відсталість, Кремль вдався до єдиних інструментів, що залишилися з часів СРСР: ядерного шантажу та готовності власного населення масово гинути. Путін сприймає ситуацію максимально емоційно: українці тричі ламали його плани, завдаючи ударів по його реноме, на якому тримається вся влада в Росії.
Спроби поглинути Україну почалися задовго до 2014 року: провокація навколо Тузли у 2003-му, спроби «купити» лояльність під час виборів 2004 – 2005 років, призначення росіян на керівні посади. Усі ці м’які та гібридні методи зазнали краху, тож рішення про військовий шлях, за оцінками дипломатичних кіл, формувалося ще наприкінці 2005 – на початку 2006 року.
Сьогодні у Путіна не залишилося іншого інструментарію, окрім грубої військової сили. Він перевів економіку на воєнні рейки, зламавши спротив фінансового блоку, і готовий вести війну на виснаження стільки, скільки зможе.
Небезпечна ілюзія переговорів
Коли Росія вийшла на пік ескалації, використовуючи балістику та стратегічну авіацію, постійні розмови в інформаційному просторі про близькі мирні переговори є деструктивними. Людська психіка не пристосована до таких емоційних гойдалок, а «сніданки» про швидкий мир лише збивають мобілізаційний настрій і розслабляють країну.
Об’єктивних факторів для готовності Росії до миру не існує. Цілі Кремля залишаються незмінними і навіть розширюються: якщо раніше йшлося про окремі регіони, то зараз російське керівництво прямо заявляє про претензії на всю територію України.
Російське МЗС уже використовує формулювання про обмін полоненими з територій, «тимчасово контрольованих київським режимом», маючи на увазі Київ та західні області. Путін прагне закріпити ситуацію юридично, тож для України критично важливо не допустити змін до Конституції в частині адміністративного устрою.
Реальні переговори зараз можливі виключно на гуманітарних треках: обмін полоненими, повернення тіл загиблих або точкові гуманітарні місії. Глобальні перемовини про завершення війни не можуть бути успішними, поки агресор не зіткнеться з непереборною силою.
Джерело: 24tv.ua