2849
У момент політичного вакууму на історичну сцену вийшли більшовики на чолі з Володимиром Ульяновим на прізвисько Ленін. Ще навесні вони були маргінальною групою, але восени змогли здобути більшість у Петроградській раді. Саме вони назавжди змінили траєкторію розвитку не лише Росії, а й усього людства.
Як більшовикам вдалося захопити владу без масової підтримки?
Комуністична пропаганда десятиліттями подавала події 7 листопада (25 жовтня за юліанським календарем) як величну революцію. Насправді це був цинічний, блискавичний і глибоко антидемократичний державний переворот. Він нагадував не епічну битву пригноблених мас, а добре сплановану військову спецоперацію. Захопивши ключові інфраструктурні об’єкти столиці, Ленін та його поплічники не просто узурпували владу, а свідомо відкрили шлях до безпрецедентного кривавого терору.
Тимчасовий уряд на чолі з Олександром Керенським був паралізований внутрішніми кризами, економічним колапсом і неспроможністю вивести країну з Першої світової війни. Критичною помилкою стала реакція на серпневий заколот генерала Корнілова: щоб захиститися, уряд легально озброїв більшовицьку Червону гвардію. Більшовики розуміли, що не здобудуть більшості на виборах до Всеросійських установчих зборів. Так і сталося: вони набрали лише 24% голосів, тоді як есери понад 40%. Тому більшовики вирішили діяти на випередження й виявилися єдиними, хто наважився застосувати грубу силу.
Головним тактичним архітектором перевороту був не стільки Ленін, який тривалий час переховувався у Фінляндії й повернувся до Петрограда напередодні вирішальних подій, скільки Лев Троцький. Очоливши Військово-революційний комітет при Петроградській раді, він перетворив загони Червоної гвардії та матросів Балтійського флоту на слухняний інструмент захоплення ключових вузлів. Згодом Троцького оголосили «ворогом народу», і в радянській пропаганді залишився лише один головний герой.
Поки міністри Тимчасового уряду в Зимовому палаці марно чекали на підкріплення з фронту, більшовицькі загони майже без стрілянини брали під контроль поштамти, телеграфи, електростанції, залізничні вокзали та мости через Неву. Штурм Зимового палацу, який пізніше пропагандистський кінематограф показав як грандіозну баталію, насправді був хаотичною і майже безкровною сутичкою з невеликою охороною, яку складали переважно юнкери та Жіночий батальйон смерті.
Більшість жителів Петрограда того вечора навіть не підозрювала, що в країні змінився політичний лад. Театри працювали, ресторани були переповнені, а трамваї курсували за звичним розкладом. Поставивши делегатів Другого Всеросійського з’їзду рад перед фактом збройного захоплення столиці, Ленін відкинув ідеї широкої демократичної коаліції. Для закріплення влади більшовики уклали тактичний союз із лівими есерами, який проіснував до літа 1918 року. Проте політичний простір був стрімко монополізований.
Чому утопічна мрія перетворилася на найкривавішу диктатуру ХХ століття?
Переворот більшовики здійснювали під легальним гаслом «Уся влада Радам!» Захопити державний апарат було легко, а втримати його легітимними методами – ні. Більшовицька верхівка від самого початку не планувала ділитися владою чи будувати вільне суспільство. У січні 1918 року вони розігнали перший в історії країни легітимно обраний парламент, розстріляявши мирні демонстрації на його підтримку.
Ленін свідомо обрав шлях державного терору, адже був переконаний, що втримати величезну багатонаціональну імперію без масового насильства неможливо. У грудні 1917 року створили Всеросійську надзвичайну комісію (ВЧК) на чолі з Феліксом Дзержинським, яка отримала безпрецедентні й фактично необмежені повноваження. Чекісти заарештовували, катували й страчували людей без суду, слідства чи права на захист.
У вересні 1918 року червоний терор вивели на офіційний рівень постановою «Про червоний терор», хоча безжальна машина смерті запрацювала набагато раніше. Більшовики систематично знищували цілі соціальні класи: аристократію, духовенство, інтелігенцію, заможних селян і офіцерство. Людей убивали не за доведені злочини, а через походження, освіту чи релігійні переконання. Розстріл царської родини Романових у липні 1918 року став одним із найвідоміших епізодів цієї кривавої вакханалії.
Цей жорстокий експеримент над суспільством спровокував одну з найстрашніших громадянських воєн у світовій історії. Вона забрала життя мільйонів людей через бойові дії, епідемії тифу та масовий голод. Парадокс у тому, що перемогла саме та банда фанатиків, яка обіцяла народам імперії негайний мир, землю та хліб, а натомість принесла систему концентраційних таборів, економічну розруху й абсолютну диктатуру.
Джерело: 24tv.ua