Спецоперація під прикриттям евакуації: навіщо росіянам перемир'я в Олешках та куди вони вдарять далі

Полковник запасу ЗСУ, військовий експерт Роман Світан пояснив, для чого Росія могла організувати операцію навколо Олешок, чи готуються окупанти до форсування Дніпра та якої мети прагнуть на Херсонському напрямку. Він також оцінив наслідки українських ударів по російських НПЗ, авіації та ракетних комплексах і пояснив, чому говорити про завершення війни на умовах Кремля передчасно.

Анатомія російської спецоперації на півдні

Роман Світан вважає, що останні події навколо тимчасово окупованих Олешок, які подавалися в інформаційному просторі як гуманітарна криза та евакуація, насправді є ретельно спланованою військовою операцією Росії.

Головна мета ворога полягає у збільшенні щільності своїх військ на лівому березі Дніпра навпроти Херсона. До початку кампанії російські підрозділи не могли масово підійти до берегової лінії через постійний вогневий контроль Збройних сил України. Щоб змінити ситуацію, окупанти штучно створили нестерпні умови для цивільного населення в Олешках.

Ситуація на Херсонщині: карта

Створену проблематику російська сторона успішно продала на Захід, зокрема команді Дональда Трампа, яка використала цей кейс для передвиборчого піару. Під прикриттям гуманітарної місії та евакуації цивільних Україну попросили створити так звану зону безпеки, тобто тимчасово припинити обстріли російських позицій у цьому районі.

Саме цей час окупанти, ймовірно, використовують для безперешкодного виходу на лівий берег Дніпра. Ворог проводить ротацію, заводить свіжі сили, підтягує техніку та боєприпаси. На берегову лінію вже виведені реактивні системи залпового вогню, які за звичайних умов були б знищені ще на підході.

Після завершення так званої евакуації Росія планує розпочати штурмові дії. Використовуючи осінні тумани та дощі як природне прикриття, окупанти намагатимуться форсувати Дніпро з прицілом на район Корабел у Херсоні. Завдання ворога полягає в організації тактичного плацдарму на правому березі з подальшими спробами його розширення. Глобальний задум цієї операції, однак, виходить за межі Херсонщини: основний тиск російської армії зосереджений на Донецькому фронті, від Гуляйполя до Куп’янська, з акцентом на напрямку Слов’янська, Краматорська та Дружківки. Активізація боїв біля Херсона має змусити українське командування перекинути частину резервів зі східного напрямку на південь.

Удари по логістиці, авіації та перспективи війни

Поки ворог намагається реалізувати тактичні переваги на землі, Україна продовжує знищувати російський військово-економічний потенціал. Відновлення ударів по нафтопереробній галузі Росії експерт називає критично важливим кроком.

Успішна атака на Новокуйбишевський НПЗ, який входить до Самарської групи заводів, має прямі наслідки для фронту. Цей завод спеціалізується на виробництві авіаційного гасу, який узимку масово використовується для розбавлення дизельного пального, щоб запобігти його замерзанню. Зупинка технологічного циклу позбавляє російську армію зимового дизеля, що суттєво ускладнить логістику окупантів у найближчі місяці.

Операція, за оцінкою Світана, була проведена блискуче: українські сили використали обманні маневри, спрямувавши увагу російської ППО на Москву, тоді як важкі ударні дрони подолали понад півтисячі кілометрів і вразили справжню ціль.

Ураження винищувача Су-57 на аеродромі Ахтубінськ демонструє здатність українських сил діставати найцінніші активи ворога глибоко в тилу. Попри заяви російської пропаганди про приналежність Су-57 до п’ятого покоління, літак має суттєві технологічні недоліки, зокрема у двигунах і композитних матеріалах. Його знищення на землі доповнює серію втрат російської авіації, включно з бомбардувальниками Су-34.

Не менш важлива робота по мобільних пускових установках оперативно-тактичних комплексів Іскандер. Росія розгортає їх за сотні кілометрів від лінії фронту, що ускладнює виявлення. Використання розвідувальних дронів разом із ударними безпілотниками та системами штучного інтелекту дозволяє ефективно знаходити й знищувати ці установки. Враховуючи низькі темпи виробництва нових пускових систем у Росії, така тактика здатна нівелювати ракетну загрозу швидше, ніж ворог встигатиме поповнювати втрати.

Будь-які розмови про мирні переговори чи заморожування конфлікту на нинішньому етапі є, за оцінкою експерта, лише спробою Росії виграти час або домогтися капітуляції України. Справжній мир можливий лише після виходу на кордони 1991 року, розгрому російської армії та виплати репарацій, які оцінюються щонайменше у 40 трильйонів доларів.

Заяви Кремля про готовність до війни з Європою у 2030 році не мають реального підґрунтя. За умови збереження інтенсивності ударів по російській нафтогазовій промисловості та військових об’єктах економіка агресора не витримає тривалого протистояння, а систематичне знищення ключових галузей неминуче призведе до внутрішнього колапсу Російської Федерації задовго до озвучених термінів.

Джерело: 24tv.ua