1955
У туманності Оріона астрономи багато років спостерігали дивну невідповідність: молоді зірки оточені дисками пилу й газу, які за розрахунками мали б зникнути раніше. Нова робота пропонує несподіване пояснення. Найпотужніша зоря в цьому регіоні могла утворитися порівняно нещодавно після зіткнення двох світил.
Що показало дослідження
Туманність Оріона — один із найближчих до Землі великих районів зореутворення. Тут астрономи бачать народження зірок, а також протопланетні диски, з матеріалу яких згодом можуть формуватися планети. Випромінювання масивних зірок впливає на ці диски: нагріває газ та поступово видуває його у навколишній простір.
Особливо сильним джерелом ультрафіолету є Тета-1 Оріона С. За оцінками, вона приблизно в 33,5 раза масивніша за Сонце. За нинішньої інтенсивності її випромінювання газові диски поблизу мали б швидко втрачати речовину. Проте вони ще існують навколо зірок віком близько мільйона років.
Інша підказка — швидке розширення оболонок газу. Якщо подумки повернути цей рух назад, виходить, що активна фаза впливу потужної зорі почалася лише кілька сотень тисяч років тому. Саме ця розбіжність між віком молодих зірок і тривалістю руйнування дисків отримала назву парадоксу туманності Оріона.
Чому це важливо
Дослідники перевірили сценарій, за якого Тета-1 Оріона С спочатку була подвійною системою. Зближення третьої зорі могло порушити орбіти двох компонентів і спричинити їхнє злиття. Нова зоря стала яскравішою, а потужний потік випромінювання почав активніше руйнувати диски навколишніх об’єктів.
Комп’ютерне моделювання показало, що такий сценарій узгоджується з кількома спостережуваними особливостями одночасно. До злиття дві окремі зорі могли чинити менший вплив на оточення, тому протопланетні диски встигли зберегтися. Після зіткнення ситуація швидко змінилася.
Нова гіпотеза не означає, що всі деталі історії туманності вже доведені безпосередніми спостереженнями. Проте вона пропонує механізм, який пов’язує хімічну й динамічну еволюцію газу, вік зірок та вплив ультрафіолету. Якщо висновки підтвердяться, зіткнення зірок виявляться ще важливішими для формування планетних систем, ніж вважали раніше.
