1899
У Глазго два відомі музеї переглянули спосіб показу стародавніх єгипетських людських останків. Kelvingrove Art Gallery and Museum прибрав муміфіковані рештки з відкритої експозиції, а The Hunterian закрив тіло давньоєгипетської жінки спеціальною тканиною, залишивши доступним для огляду саркофаг. Рішення спричинило дискусію про те, де проходить межа між історичною освітою та повагою до тих, чиї тіла стали музейними експонатами.
У Kelvingrove йдеться, зокрема, про рештки жерця Нехта, муміфіковані частини тіла та предмети з єгипетських поховань. У музеї пояснили, що нині прагнуть уникати відкритого показу людських останків без документально підтвердженої згоди померлого або його нащадків. Звісно, щодо людей, які жили тисячі років тому, отримати таке підтвердження практично неможливо.
Чому музеї змінюють правила
Адміністрація посилається на оновлений етичний кодекс Міжнародної ради музеїв, який наголошує на гідному поводженні з людськими рештками. У Kelvingrove зміни стосуються не лише єгипетської зали: куратори переглядають принципи експонування археологічних знахідок загалом. The Hunterian також розглядав можливість повернення останків на батьківщину, але поки обрав варіант закритого зберігання тіла та показу саркофага.
Противники рішення наголошують на освітній цінності таких експозицій. На їхню думку, відвідувачам складніше зрозуміти давні поховальні традиції без можливості бачити всі предмети разом. Прихильники нової політики відповідають, що історію можна пояснювати й без демонстрації людських тіл, використовуючи фотографії, реконструкції та докладні описи.
Що побачать відвідувачі
Музеї не відмовляються від єгипетської тематики: саркофаги та інші артефакти продовжать допомагати розповідати про культуру Давнього Єгипту. Проте підхід до людських решток стає обережнішим. Ця дискусія поступово виходить далеко за межі Шотландії та змушує музейників переглядати звичні способи представлення минулого.
