1540
Під підлогою храму Гробу Господнього в Єрусалимі археологи дослідили залишки округлої мармурової споруди, яка колись обрамляла вирубану в скелі поховальну камеру. Це місце християнська традиція пов’язує з похованням Ісуса Христа, але відкриття насамперед розповідає про історію самої святині, а не встановлює особу похованого.
Керівниця розкопок Франческа Романа Стасолла повідомила, що діаметр споруди сягав приблизно шести метрів. Навколишню скелю, за висновками дослідників, навмисно зрізали, щоб відокремити поховальну камеру від інших скельних поховань. Така перебудова підкреслювала особливе значення місця для давніх відвідувачів.
Дослідники припускають, що монумент міг бути частиною комплексу, зведеного за часів імператора Костянтина у IV столітті. Первісний храм освятили приблизно 335 року. Водночас знайдені плити могли повторно використовуватися під час пізніших ремонтів, а декоративні сліди натякають на зміни, що відбулися вже після початкового будівництва.
Датування ускладнює те, що старі конструкції протягом століть перебудовувалися. Археологи досліджують розчин, який скріплював фрагменти мармуру, та порівнюють його з іншими шарами. Збереглася лише частина підмурку, тому відтворити первісний вигляд монумента поки неможливо.
Розкопки тривали з травня 2022-го до жовтня 2025 року; результати представлені у великому науковому звіті. Знахідка допомагає простежити, як змінювалася архітектура й шанування місця протягом століть. Водночас вона не є самостійним доказом того, хто саме був похований у скельній камері, і дослідники наголошують на цій різниці.
