1376
Невелика срібна капсула, знайдена у давньоримському похованні на території сучасного Франкфурта, зберегла текст, який її власник носив біля шиї майже 1800 років тому. Всередині лежав надзвичайно тонкий згорнутий металевий аркуш із християнською молитвою. Археологи змогли дослідити його, не ризикуючи зруйнувати крихкий предмет.
Знахідку зробили ще 2018 року під час розкопок кладовища в районі Праунгайм. Поруч із померлим чоловіком знайшли речі, за якими археологи датували поховання приблизно 230–260 роками нашої ери. У III столітті християнство вже поширювалося Римською імперією, але становище його послідовників істотно різнилося між регіонами.
Головною складністю було прочитати напис: срібна фольга після багатьох століть стала настільки крихкою, що звичайне розгортання могло її знищити. У 2024 році дослідники застосували комп’ютерну томографію, яка допомогла відновити текст із 18 рядків.
У молитві є звернення до Ісуса Христа, Сина Божого, прохання про захист від нападів і хвороб, а також повторення священних слів. Дослідники помітили перегук із Посланням апостола Павла до филип’ян — зокрема, фрагментом про поклоніння перед Ісусом. Примітно, що в написі немає чітко виражених звернень до язичницьких божеств, які трапляються в багатьох давніх захисних формулах.
Проте християнський характер тексту ще не дає змоги з певністю визначити релігійну належність похованого. Дослідник раннього християнства Сантьяго Гіхарро з Папського університету Саламанки звертає увагу на складне релігійне життя III століття. Люди могли використовувати християнські молитви й водночас брати участь у ритуалах, поширених у римському суспільстві.
Особливо гострим це питання стало за імператора Деція, який у середині III століття вимагав від мешканців імперії приносити жертви традиційним богам. Збережені папіруси свідчать про різні способи реагування на такі вимоги, тож археологічний предмет варто розглядати в контексті тогочасних складних переконань.
Дослідження амулета, опубліковане Гіхарро в журналі Isidorianum у 2025 році, підкреслює значення латинського напису й незвичайного місця його збереження. Це не бібліотечний рукопис, а особиста річ людини, похованої на окраїні Римської імперії. Саме такі знахідки дозволяють побачити, як віра існувала за межами офіційних текстів та церковних установ.
Частина слів залишається предметом дискусії. Зокрема, згадку про Тита не так просто узгодити з пізнішими традиціями його шанування. Нові знахідки подібних амулетів могли б показати, наскільки поширеними були такі молитви та для кого їх виготовляли.
