823
Агрус збирають рано — залежно від сорту й регіону це кінець червня або липень. Після цього кущ зазвичай залишають у спокої до весни, і саме тут ховається причина дрібних ягід і обсипаного листя наступного року. Друга половина літа для агрусу — не пауза, а найважливіший період: саме зараз закладаються квіткові бруньки, з яких буде врожай наступного сезону.
У серпні кущ працює на майбутнє. Він нарощує коріння, накопичує запас у деревині й формує бруньки. Усе, чого йому зараз бракує — води, калію, світла всередині крони, — обернеться навесні меншою кількістю зав’язі.
Часу на це небагато: продуктивна робота коренів триває, поки ґрунт теплий, тобто до кінця вересня в центрі й до середини жовтня на півдні.
Обрізка, полив і підживлення
Одразу після збирання ягід роблять санітарне проріджування. Вирізають гілки, що лежать на землі, поламані, сухі, з тріщинами й лишайником, а також старі — у агрусу це гілки віком понад п’ять-шість років. Впізнати їх легко за темно-бурою корою та слабким приростом: якщо за сезон гілка дала менше 10-15 см приросту, вона вже не годиться. Сформований кущ має 10-15 гілок різного віку.
Зрізають на рівні ґрунту, без пеньків, щоб не лишати вхід для шкідників. Сильно вкорочувати молоді пагони зараз не варто: основну формувальну обрізку роблять навесні до розпускання бруньок. Заразом прибирають кореневу поросль, яка загущує центр куща.
Полив у серпні для агрусу обов’язковий, особливо в посушливе літо. Норма — три-чотири відра, тобто 30-40 літрів на дорослий кущ, з інтервалом сім-десять днів, під корінь по периметру крони, а не в центр. Разом із поливом дають калій і фосфор: приблизно 25-30 г сульфату калію та 30-40 г суперфосфату на кущ, або склянку деревного попелу, загорнуту в ґрунт неглибоким розпушуванням. Азот у цей час виключають — він провокує ріст пагонів, які не встигнуть визріти до морозів.
Хвороби й шкідники, активні саме зараз
Головна проблема агрусу — американська борошниста роса, вона ж сферотека. Спочатку це білий наліт на молодих верхівках і ягодах, потім він буріє й ущільнюється, пагони викривляються й засихають. Після збирання врожаю уражені верхівки вирізають на 5-10 см нижче видимої межі нальоту й виносять із ділянки. Обробки препаратами на основі колоїдної сірки роблять у теплу, але не спекотну погоду — за температури приблизно 20-25 градусів, бо в спеку сірка обпікає листя.
Друга неприємність — плямистості листя, які в серпні спричиняють передчасний листопад. Кущ, що скинув листя в серпні, іде в зиму ослабленим і гірше цвіте. Тут допомагає збирання й винесення опалого листя, розпушування ґрунту під кущем на 5-8 см — глибше не можна, коріння агрусу поверхневе — і зменшення загущення крони.
Зі шкідників у другій половині літа активний аґрусовий пильщик: його личинки за кілька днів здатні об’їсти кущ до голих гілок. Оглядають нижній бік листя, личинок збирають вручну, а при масовій появі застосовують дозволені інсектициди за інструкцією. Ягоди, обплетені павутинням і передчасно забарвлені, — робота вогнівки; їх обривають і знищують, а ґрунт під кущем восени перекопують, бо саме там зимують лялечки.
Якщо коротко, після збирання ягід агрусу потрібні чотири речі: проріджування куща, полив 30-40 літрів раз на тиждень-півтора, калійно-фосфорне підживлення й обробка від сферотеки з видаленням уражених верхівок. Разом це дві-три години роботи за серпень, а результат буде видно наступного липня — за розміром ягід і кількістю здорового листя.
