764
План городу зазвичай складають у лютому, над каталогами насіння, і саме тому він рідко буває реалістичним. У лютому вже не пригадати, у якому кутку грядки томати хворіли, скільки насправді зібрали моркви й куди дівати шість кущів кабачків, які торік завалили всю кухню.
Планувати варто в серпні й вересні, поки все перед очима. Городина ще росте або щойно зібрана, ділянка виглядає так, як вона працювала весь сезон, і рішення виходять із фактів, а не зі спогадів. До того ж восени план одразу перетворюється на дії: підзимові посіви, сидерати, вапнування, внесення органіки.
Практично планування зводиться до трьох речей: записати, що вийшло цього року, розкреслити сівозміну на наступний і перерахувати площі під кожну культуру за реальною потребою родини.
Сівозміна й записи по гарячих слідах
Головне правило сівозміни — чергують не культури, а ботанічні родини, бо шкідники й хвороби спільні саме для родини. Томат, картопля, перець і баклажан — пасльонові, і після картоплі перець садити не можна. Огірок, кабачок, гарбуз і диня — гарбузові. Капуста, редиска, редька, ріпа й руккола — капустяні. Морква, петрушка, селера, кріп і пастернак — селерові. Буряк і шпинат — лободові. Повертати родину на те саме місце варто не раніше ніж через три роки, а капустяні на ділянці з килою — через п’ять-сім.
Найпростіша схема для чотирьох грядок виглядає так: перший рік бобові й зелень, другий — капустяні, третій — пасльонові або гарбузові, четвертий — коренеплоди й цибулеві. Кожен рік блоки зсуваються на одну позицію. Такий цикл не потребує розрахунків і сам собою розводить родини в часі.
Записи роблять максимально нудними й конкретними: схема ділянки з номерами грядок, що де росло, назва сорту, дата посіву й дата першого збору, скільки зібрали у кілограмах чи відрах, чим хворіло. Через два-три сезони такий зошит показує те, чого не видно за один рік: який сорт томата стабільно дає врожай у вашому мікрокліматі, а який щоразу підводить.
Площа, норми й інвентаризація насіння
Найчастіша помилка — садити «як завжди», не рахуючи. Орієнтовна врожайність при звичайному догляді така: сотка картоплі дає 150–250 кг, квадратний метр моркви — 3–5 кг, буряка — 4–6 кг, капусти — 4–6 кг, куща томата у відкритому ґрунті — 3–4 кг, тепличного огірка — 8–10 кг за сезон. Річна потреба дорослої людини — приблизно 90–100 кг картоплі й близько 160 кг решти овочів.
Із цих цифр і рахують площу. Родині з чотирьох осіб на картоплю потрібно близько двох соток, на моркву — 12–15 квадратних метрів, на буряк — удвічі менше. Кабачків достатньо трьох-чотирьох рослин, гарбузів — двох-трьох. Зайва площа не додає врожаю, вона додає лише поливу, прополювання й тієї городини, яка потім псується.
Восени ж перебирають насіння, що залишилося. Схожість зберігається неоднаково: морква, петрушка, пастернак і цибуля надійні один-два роки, томат, капуста й огірок — чотири-шість, гарбуз і кабачок — до восьми. Прострочене викидають без жалю, решту складають у папір, а не в поліетилен, і тримають у сухому місці при 5–10 °C. Список того, чого бракує, укладають одразу — купувати насіння в грудні дешевше й вибір ширший.
Останнє, що варто зробити восени, — прив’язати план до ділянки фізично. Позначити кілочками, де наступного року стоятимуть грядки, під найвимогливіші культури внести органіку вже зараз, а звільнені площі засіяти сидератами. Тоді навесні залишиться тільки сіяти.
