798
Бочка з водою, забута на ділянці до грудня, — найтиповіша зимова втрата в господарстві. Причина суто фізична: замерзаючи, вода збільшується в об’ємі приблизно на дев’ять відсотків, і весь цей надлишок лід тисне на стінки. Пластикова двохсотлітрова бочка від цього тріскає по вертикальному шву, металева розходиться по фальцю, а єврокуб на тисячу літрів деформується так, що потім не тримає кран.
Найвразливіші навіть не стінки, а арматура: крани, штуцери, з’єднання шлангів. У них вода лишається й тоді, коли основний об’єм злитий, і в перший же мінус пластикова різьба лопається.
Строки орієнтуються на прогноз, а не на дату. Роботи планують до першого стійкого мінусу вночі: на півночі та заході України це зазвичай перша половина листопада, у центрі — друга половина листопада, на півдні — кінець листопада або початок грудня. Одноразові приморозки до мінус 2-3 повній бочці нічого не зроблять, небезпечні саме кілька морозних діб поспіль.
Злити, вимити, просушити
Спочатку від бочки від’єднують усе, що можна від’єднати: крани, перехідники, шланги, фільтри-сіточки. Ці деталі миють, просушують і зберігають у приміщенні. Якщо бочка приймає воду з ринви, водозбірний перехідник переводять у режим скидання, інакше вона за зиму знову наповниться талою водою.
Далі ємність відмивають зсередини. За літо на стінках наростає слизька плівка водоростей і осідає мул — це приблизно два-три сантиметри на дні у відкритої бочки. Мул вичерпують, стінки труть жорсткою щіткою з розчином соди — приблизно столова ложка на літр теплої води. Восени це зручніше, ніж навесні: висохлий за зиму наліт відмивається вдвічі важче.
Вимиту ємність лишають просохнути на день, а потім перевертають догори дном або кладуть набік, підклавши дві дошки. Це важливо: бочка, поставлена на голу землю, за зиму примерзає до ґрунту, і навесні її або відривають разом із дном, або чекають відлиги. Металеві бочки перед зберіганням варто просушити особливо добре — волога, що лишилася в швах, за одну зиму дає наскрізну іржу.
Що робити з ємностями, які не прибрати
Великі баки, єврокуби та вкопані резервуари перевернути неможливо. Тут працює інше правило: воду зливають максимально, а те, що фізично лишається на дні, компенсують демпферами. Найпростіший варіант — кілька закритих пластикових пляшок на півтора-два літри, наповнених піском приблизно на третину і прив’язаних до шнура, щоб потім дістати. Пляшки стискаються під тиском льоду й забирають на себе розширення, яке інакше пішло б на стінки.
У єврокуба обов’язково відкривають нижній зливний вентиль і лишають його відкритим на всю зиму, а верхню кришку прикривають, але не затягують герметично. Зверху бак накривають плівкою чи брезентом, притиснувши по краях: це захищає пластик від ультрафіолету й не дає снігу набитися всередину.
Дерев’яні діжки — виняток із загального правила. Якщо їх висушити повністю, клепки розсихаються, і навесні бочка тече доти, доки деревина знову не набубнявіє. Такі ємності або заносять у підвал, або лишають надворі з невеликою кількістю води й накривають, розуміючи, що ризик тріщин зберігається.
Разом із бочками має сенс пройтися по всій системі поливу: продути й скрутити крапельні стрічки, зняти й занести насос, злити воду з літнього водопроводу й лишити крани відкритими. Півтори години роботи в листопаді економлять кілька тисяч гривень навесні — і, що важливіше, тиждень часу на самому початку сезону, коли його завжди бракує.
