604
Люди, які пережили насильство або нехтування в дитинстві, частіше стикаються з проблемами у стосунках у дорослому віці. Вчені давно знали про цей зв’язок, але тепер змогли краще зрозуміти, які саме психологічні зміни можуть стояти за ним.
Дослідження, опубліковане в журналі The Lancet Regional Health Europe, показало, що значна частина ризику пов’язана не з генетикою, а з наслідками дитячої травми для психічного здоров’я та особистості.
Що вивчали дослідники
Команда науковців з Університетського коледжу Лондона проаналізувала дані понад 11 тисяч близнюків, які брали участь у британському проєкті Twins Early Development Study.
Учасники повідомляли про пережиті в дитинстві випадки насильства або нехтування, а також про свій досвід романтичних стосунків у дорослому віці.
Дослідники окремо враховували генетичні фактори та сімейне середовище, щоб зрозуміти, які наслідки можна пояснити саме пережитою травмою.
Три ключові фактори
Аналіз показав, що між дитячою травмою та труднощами в дорослих стосунках найчастіше стоять три психологічні чинники.
Перший — знижене суб’єктивне благополуччя. Йдеться про загальне відчуття задоволеності життям, стосунками та власним оточенням.
Другий — поведінкові труднощі, зокрема проблеми з контролем імпульсів та регуляцією поведінки.
Третій — підвищена агресивність або схильність до ворожих реакцій.
Саме ці три фактори пояснювали значну частину зв’язку між пережитим у дитинстві насильством та майбутніми труднощами у близьких стосунках.
Це не про “слабкий характер”
Автори наголошують, що такі особливості не є рисами характеру чи особистою провиною людини.
Навпаки, вони можуть бути способом адаптації до складних і небезпечних умов у дитинстві.
«Ці психологічні вразливості не є недоліками характеру. Вони можуть виникати як адаптація до складного середовища», — пояснила авторка дослідження Патріція Пеццолі.
Що це означає
За підрахунками дослідників, психологічні наслідки дитячих травм пояснюють близько 65% зв’язку між жорстоким поводженням у дитинстві та проблемами у стосунках у дорослому житті.
Науковці вважають, що результати можуть допомогти створювати більш точні програми підтримки для дітей і підлітків, які пережили насильство.
Особливу увагу вони пропонують приділяти розвитку емоційної регуляції, покращенню психологічного благополуччя та навичок побудови здорових стосунків ще в підлітковому віці.
Дослідники наголошують: наслідки дитячих травм не є неминучими. За своєчасної підтримки та допомоги багато з цих ризиків можна суттєво зменшити.
