3488
Паліативна допомога в Україні поступово перестає асоціюватися лише з хоспісом і останніми днями життя. Система дедалі більше орієнтується на тривалий контроль болю, симптомів і підтримку родини, а значна частина допомоги переноситься додому. За даними НСЗУ, лише за перше півріччя 2026 року на стаціонарну та мобільну паліативну допомогу спрямували близько 1,8 млрд гривень, а кількість пацієнтів, яких супроводжують мобільні команди, продовжує зростати.
Мобільна модель особливо важлива для людей, яким важко або неможливо регулярно їздити до лікарні. За пів року таку допомогу отримали понад 62 тисячі пацієнтів — приблизно на 28% більше, ніж за аналогічний період торік. До людини додому може приїжджати мультидисциплінарна команда, яка оцінює біль, задишку, харчування, ризик пролежнів, коригує лікування та навчає родичів базового догляду.
Стаціонарна паліативна допомога при цьому нікуди не зникає. Вона потрібна тоді, коли симптоми складно контролювати вдома, стан нестабільний або родина фізично не може забезпечити необхідний догляд. У лікарнях, хоспісах і спеціалізованих відділеннях пацієнт має отримувати цілодобовий медичний нагляд, знеболення, необхідні аналізи та підтримку харчування й мобільності.
Одна з важливих змін останніх років — паліативний пацієнт дедалі менше сприймається як людина, для якої «вже нічого не можна зробити». Навпаки, завдання паліативної медицини полягає саме в тому, щоб активно лікувати симптоми, зменшувати страждання і допомагати зберігати максимально можливу якість життя, навіть якщо основну хворобу вилікувати вже неможливо.
До програми входить і контроль сильного болю. Частину опіоїдних анальгетиків пацієнти можуть отримувати за електронним рецептом у межах програми «Доступні ліки». Це важлива деталь, тому що страх перед такими препаратами та складність їх отримання роками залишалися одними з головних бар’єрів для нормального знеболення.
НСЗУ паралельно планує вдосконалювати фінансування та перевіряти, наскільки реальні послуги відповідають даним, які медзаклади вносять до електронної системи. Наприкінці вересня — на початку жовтня заплановані виїзні моніторинги окремих надавачів мобільної паліативної допомоги. Перевірятимуть документацію, обсяг і тривалість візитів, відповідність пацієнтів критеріям та кадрове забезпечення команд.
Для родини маршрут починається не з пошуку хоспісу в інтернеті, а з сімейного або лікуючого лікаря. Він може оформити направлення, після чого пацієнт обирає заклад, що має контракт із НСЗУ на стаціонарний або мобільний пакет. Самі послуги в межах Програми медичних гарантій мають бути безоплатними.
Розвиток паліативної допомоги важливий не лише для онкологічних пацієнтів. Її можуть потребувати люди з тяжкими неврологічними, серцевими, легеневими захворюваннями, деменцією та іншими прогресуючими станами. І чим раніше така підтримка підключається, тим менше шансів, що родина залишиться наодинці з болем, задишкою, безсонними ночами й складними медичними рішеннями.
