3442
Індекс маси тіла десятиліттями використовують як простий спосіб оцінити, чи відповідає вага людини її зросту. Але ІМТ має очевидне обмеження: він не показує, де саме накопичується жир і скільки в тілі м’язової тканини. Саме тому дві людини з однаковим ІМТ можуть мати зовсім різний метаболічний ризик.
Нові дослідження дедалі частіше звертають увагу на окружність талії та співвідношення талії до зросту. Ці показники краще відображають кількість абдомінального, або вісцерального, жиру — саме того, що накопичується навколо внутрішніх органів і сильніше пов’язаний із діабетом та серцево-судинними захворюваннями.
Окружність талії легко виміряти вдома звичайною сантиметровою стрічкою. Важливо робити це в однаковій точці, без втягування живота і не одразу після їжі. Сам показник не ставить діагноз, але дає додаткову інформацію поряд із тиском, рівнем глюкози та ліпідним профілем.
Співвідношення талії до зросту ще простіше для інтерпретації: загальний орієнтир часто формулюють як «талія має бути меншою за половину зросту». Це не абсолютне правило для всіх етнічних і вікових груп, але воно допомагає швидко оцінити центральне ожиріння.
Перевага цих показників у тому, що вони виявляють ризик у людей, яких ІМТ може віднести до «нормальної» ваги. Людина може мати відносно невелику масу тіла, але значне накопичення жиру в ділянці живота та низьку м’язову масу.
Зворотна ситуація теж можлива: у фізично активної людини з великою кількістю м’язів ІМТ може потрапляти у категорію надлишкової ваги, хоча метаболічний ризик буде невисоким. Саме тому лікарі дедалі частіше оцінюють не одну цифру, а сукупність показників.
Водночас не варто перетворювати вимірювання талії на нову нав’язливу метрику. На здоров’я впливають харчування, рух, сон, тиск, куріння, спадковість та інші фактори. Жодна одна цифра не описує стан організму повністю.
Практичний висновок простий: ІМТ можна використовувати як початковий орієнтир, але окружність талії та її співвідношення до зросту часто дають додаткову й кориснішу інформацію про ризики.
