3227
Анджеліна Джолі розповіла про поїздку до Харкова, яку здійснила наприкінці серпня. Акторка звернула увагу на те, що місто майже щодня живе під загрозою обстрілів, тому частина звичного життя — навчання, спорт і дитяча творчість — давно перемістилася під землю.
Під час візиту Джолі побувала у підземному тренувальному клубі на Північній Салтівці. Для району, який зазнав значних руйнувань у перші місяці повномасштабного вторгнення, такі простори стали способом продовжувати повсякденне життя навіть під час постійних повітряних тривог.
Також акторка відвідала художню студію Aza Nizi Maza. Після 2022 року вона стала підземною, щоб діти могли й надалі малювати, спілкуватися та займатися творчістю, не залишаючи безпечного простору під час небезпеки.
Джолі окремо написала про жінок, з якими зустрілася у Харкові. Частина з них самостійно виховує дітей і водночас чекає чоловіків, які перебувають у російському полоні. Для акторки ці історії стали ще одним прикладом того, як війна змінює не лише фронт, а й щоденне життя родин.
Під час поїздки вона також ушанувала пам’ять Олексія Юкова — засновника групи «Плацдарм», яка займалася пошуком, ідентифікацією та поверненням тіл загиблих військових. У серпні Юков загинув на фронті.
Про пересування Джолі Україною почали писати ще наприкінці серпня. 30 серпня її помітили у Тернополі, де ресторан «Старий Млин» опублікував відео з камер спостереження, на якому була жінка, схожа на акторку.
Того ж дня локальні медіа Кременчука поширювали фотографії жінки у пальті та чорних окулярах, стверджуючи, що це Джолі. 1 вересня мешканка Полтави також показала відео з акторкою у місцевому закладі.
Це не перший приїзд Анджеліни Джолі в Україну під час повномасштабної війни. У квітні 2022 року вона з власної ініціативи відвідала Львів, де зустрічалася з дітьми, які постраждали від ракетного удару по вокзалу Краматорська, а також побувала у школі-інтернаті.
У листопаді 2025 року Джолі також відвідала Херсон. Тоді українські прикордонники подарували їй набір із національною символікою. Нинішня поїздка до Харкова знову була зосереджена не на публічних заходах, а на житті цивільних, дітей та людей, які щодня пристосовуються до війни.
