1117
Риба залишається цінною частиною раціону завдяки білку, омега-3 жирним кислотам та іншим поживним речовинам. Проте вміст забруднювачів у різних видах суттєво відрізняється. Найбільшу увагу фахівці приділяють великим довгоживучим хижакам, які можуть накопичувати ртуть протягом багатьох років.
Потрапивши у водойми, ртуть перетворюється на сполуки, здатні накопичуватися в організмах водних тварин. Дрібну рибу поїдає більша, а її — ще більші хижаки. Так концентрація забруднювача може зростати на наступних щаблях харчового ланцюга. Саме тому деякі великі види тунця та інші морські хижаки потребують більшої обережності.
Значення має не лише назва риби. Рівень забруднення залежить від місця вилову, віку та розміру особини. Це одна з причин, чому безпідставно оголошувати будь-яку рибу «отруйною» або цілком безпечною.
Вагітним, людям, які планують вагітність, і дітям важливо особливо ретельно добирати види риби, адже надлишок метилртуті може впливати на розвиток нервової системи. Корисно орієнтуватися на чинні рекомендації органів охорони здоров’я щодо видів і частоти споживання.
У повсякденному меню часто зручніше чергувати різні види риби, віддаючи перевагу дрібнішій рибі з нижчим середнім рівнем ртуті — наприклад сардинам або оселедцю. Це допомагає зберегти харчову користь продукту, не роблячи раціон надто одноманітним.
Окремо слід оцінювати свіжість. Різкий запах, пошкоджена упаковка й ознаки повторного заморожування можуть свідчити про проблеми з якістю, але не показують рівень ртуті: її неможливо визначити на око. Повністю виключати рибу зі страху перед забрудненням не потрібно — важливіше розумно обирати види та порції.
