1613
Звичайну прогулянку можна зробити помітно інтенсивнішою, не переходячи на біг. Скандинавська ходьба додає до кроків роботу рук, плечей і м’язів корпусу, тому організм витрачає більше енергії, а навантаження розподіляється між більшою кількістю м’язових груп.
Метод виріс із літніх тренувань лижників і став окремим видом фізичної активності у 1990-х роках. Палиці використовують не як просту опору: ними активно відштовхуються від землі на кожному кроці, синхронізуючи рух рук і ніг.
Саме ця техніка відрізняє скандинавську ходьбу від прогулянки з трекінговими палицями. Якщо просто переносити палиці вперед, не відштовхуючись ними, додаткового навантаження на верхню частину тіла буде значно менше.
У кількох дослідженнях порівнювали звичайну швидку ходьбу та ходьбу з палицями. Обидва варіанти покращували фізичну форму, але у групах скандинавської ходьби фіксували додаткові переваги для функціональних можливостей, складу тіла та витривалості.
Окреме дослідження серед людей із хронічним болем у попереку показало, що після серії занять учасники повідомляли про менший біль, а також демонстрували кращі показники сили та гнучкості. Це не означає, що палиці лікують будь-який біль у спині, але правильно підібране навантаження може бути корисною частиною реабілітації.
Скандинавська ходьба також вивчалася у програмах кардіореабілітації. Під час шестихвилинного тесту ходьби учасники, які тренувалися з палицями, показували помітне покращення функціональної витривалості.
Новачкам не радять одразу вирушати на довгі маршрути. Спочатку краще кілька хвилин відпрацювати координацію, положення рук і правильне відштовхування, а вже потім поступово збільшувати тривалість прогулянки.
Головна перевага такого формату — доступність. Для людини, якій нудно просто ходити або яка хоче зробити звичний маршрут активнішим без бігу, скандинавська ходьба може стати проміжним варіантом між прогулянкою і повноцінним тренуванням.
