2681
3 листопада (16 листопада) у православному календарі — день пам’яті мучеників Акепсима, Йосифа і Айтала. Усі троє постраждали за відмову зректися Христа за часів правління перського царя Шапура II. Того ж дня за старим календарем в Україні вшановували пам’ять преподобного Іларіона Великого.
Мученицький шлях Акепсима, Йосифа і Айтала
Акепсим був єпископом міста Наєссона в Персії. Від юних років він дотримувався християнських чеснот, багато молився, постував і піклувався про свою паству. Віряни поважали його за мудрість, побожність і відданість церковному служінню. На час переслідувань єпископові було 80 років.
Йосиф служив пресвітером, тобто священником, і допомагав громаді зберігати віру в часи небезпеки. Йому було близько 70 років. Айтал був дияконом, який разом з іншими священнослужителями підтримував вірян. У церковних переказах його згадують як ревного служителя Христової Церкви.
Їхні долі об’єдналися за правління Шапура II, який переслідував християнське духовенство й вимагав від підданих дотримуватися встановлених державою релігійних обрядів. За його наказом почали розшукувати священнослужителів, які відмовлялися поклонятися перським божествам. Серед затриманих опинився і єпископ Акепсим. Його доправили до Арбели, де він постав перед суддею та язичницьким жерцем.
Від святого вимагали принести жертву язичницьким богам, але він не погодився зректися Христа. За це його жорстоко побили, закували в кайдани і кинули до в’язниці. Наступного дня туди привели Йосифа та Айтала, які також відмовилися виконати вимоги переслідувачів і зазнали побиття. Усі троє мусили терпіти голод, спрагу, біль і виснаження.
За церковним переказом, ув’язнення тривало близько трьох років, але й після тривалих страждань святі не зреклися віри. Коли мучителі знову зажадали поклонитися язичницьким богам, вони залишилися непохитними, і за відмову їх чекали нові тортури та смертний вирок.
Єпископ Акепсим загинув після тривалих знущань. Попри поважний вік і фізичне виснаження, він до останнього зберіг вірність своїм переконанням. Пресвітер Йосиф прийняв мученицьку смерть через побиття камінням. За переказами, катування так його виснажили, що він уже не міг самостійно стояти, і мучителі наказали поставити його у викопану яму, де він загинув під градом каміння. Диякона Айтала також засудили до побиття камінням. Його доправили до іншого поселення, де він прийняв мученицьку смерть. Християни таємно поховали його тіло.
Іларіон Великий і народні звичаї 3 листопада
За старим календарем 3 листопада в Україні вшановували пам’ять преподобного Іларіона Великого. Він народився близько 291 року в місті Газа, у Палестині, у язичницькій родині. Навчаючись в Олександрії, Іларіон познайомився з християнством і прийняв хрещення. Згодом він вирушив до пустелі до преподобного Антонія Великого, де навчався подвижницького життя. Повернувшись на батьківщину, він роздав майно бідним і оселився в пустелі, присвятивши себе молитві, посту та духовному вдосконаленню. За переказами, Господь наділив його даром зцілення, і до святого приходили люди по допомогу та духовну підтримку.
Народні прикмети цього дня пов’язували з погодою: теплий вітер віщував тривалу відлигу, ясне й безхмарне небо — незабаром похолодання, а туман, що опускається до землі, — відлигу. Водночас народні повір’я застерігали від невдоволення власною долею та байдужості до чужих проблем, адже відмова підтримати людину в скруті могла обернутися неприємностями для самого відмовника. Не радили марнувати час без діла і відкладали далекі поїздки на інший день.
За давніми звичаями, 3 листопада присвячували домашнім клопотам і рукоділлю: жінки шили одяг і плели теплі речі. На стіл подавали кисіль із ягід пізнього врожаю та домашню випічку, адже вірили, що такі частування допоможуть залучити до оселі добробут і міцне здоров’я. Дату вважали сприятливою для початку нових задумів і завершення роботи, відкладеної раніше.
Джерело: tsn.ua
