2871
Підліток з аутизмом може добре знати правила спілкування, але всередині відчувати сильну тривогу та страх осуду. Дослідники з Тайваню та Австралії з’ясували, що для суб’єктивного благополуччя таких підлітків соціальна тривога має більше значення, ніж практичні навички спілкування, які оцінювали їхні батьки.
Навчитися спілкуватися і почуватися комфортно — різні речі
Багато програм підтримки аутичних дітей зосереджуються на розвитку соціальних навичок. Підлітків можуть навчати розпізнавати емоції, підтримувати розмову, дотримуватися черговості в діалозі та реагувати на різні ситуації. Такі вміння можуть бути корисними, особливо якщо дитина сама хоче краще орієнтуватися в спілкуванні.
Проте дослідники наголошують на різниці між зовнішньою поведінкою та внутрішніми переживаннями. Людина може знати соціальні правила, але не почуватися впевнено, коли їх застосовує. Наприклад, підліток може правильно відповісти на запитання на уроці, але сильно хвилюватися, коли потрібно самостійно підійти до однолітків.
Для аутичних підлітків це особливо важливо, адже взаємодія з іншими може супроводжуватися додатковим напруженням. Попередній досвід булінгу, неприйняття чи непорозумінь також здатен посилювати страх негативної оцінки.
Як проводили дослідження і що з’ясували
У роботі взяли участь 117 аутичних підлітків віком від 10 до 16 років із Тайваню. Усі вони навчалися у звичайних шкільних класах і не мали інтелектуальних порушень. Підлітки заповнювали кілька опитувальників: один оцінював загальну якість життя, зокрема фізичне й емоційне самопочуття, соціальні стосунки та шкільне середовище. Окремо вимірювали соціальну тривогу та суб’єктивне відчуття соціальної компетентності, тобто те, наскільки людина вірить у власну здатність заводити друзів і орієнтуватися в соціальних ситуаціях.
Батьки оцінювали практичні навички дітей, зокрема спілкування, співпрацю, самоконтроль і здатність висловлювати власні потреби. Вони також повідомляли про поведінкові труднощі, серед яких могли бути гіперактивність, неуважність або зовнішні прояви емоційного напруження.
Результати показали, що підлітки з вищим рівнем соціальної тривоги загалом повідомляли про нижчу якість життя. Ті, хто вважав себе соціально компетентними, частіше оцінювали власне благополуччя позитивніше. Схожа закономірність простежувалася і в соціальній якості життя: відчутті близькості з однолітками, самотності та задоволеності стосунками. Натомість практичні навички, які оцінювали батьки, не мали статистично значущого зв’язку з якістю життя підлітків.
Поведінкові труднощі також пов’язувалися з нижчими показниками благополуччя, хоча для соціальної якості життя цей зв’язок не підтвердився. Автори припускають, що деякі поведінкові прояви можуть бути реакцією на стрес або перевантаження, а не свідченням небажання спілкуватися.
Для програм підтримки з цього випливає, що навчання соціальних навичок може бути недостатнім, якщо підліток відчуває сильну тривогу. Дитина може вивчити правила початку розмови, але уникати їх застосування через страх відмови. Дослідники пропонують більше уваги приділяти емоційному благополуччю та впевненості підлітка, створювати безпечні умови для спілкування й поступово давати успішний соціальний досвід. Важливо враховувати й індивідуальні потреби, адже не кожна аутична людина прагне однакової кількості контактів.
Автори також вказують на обмеження роботи. Усі показники вимірювали в один момент часу, тож неможливо встановити, що саме на що впливає. У вибірці переважали хлопці, тому висновки не можна автоматично переносити на аутичних дівчат. Опитувальники спочатку не створювали для аутичних людей, і деякі характерні для аутизму способи спілкування могли помилково сприйматися як тривога чи поведінкові труднощі.
Попри це, дослідження ставить важливе питання: чи достатньо оцінювати успішність підтримки лише за тим, наскільки добре підліток демонструє очікувані соціальні навички? Результати свідчать, що не менш важливо запитувати самих підлітків, наскільки комфортно їм серед інших, чи можуть вони бути собою та чи задоволені власними стосунками.
Джерело: stan.space
