2869
Рододендрони справді прикрашають сад, але потребують уважного догляду. Щоб вони пишно зацвіли навесні, важливий грамотний догляд восени. Більшість видів страждає взимку не стільки від низьких температур, скільки від сильних вітрів, важкого снігу та зимового сонця.
Восени: полив і підживлення
Найпоширенішою причиною загибелі вічнозелених рододендронів є посуха. Навіть узимку їхнє листя продовжує випаровувати вологу, особливо в сонячні або вітряні дні. Якщо ґрунт промерзлий, коріння не може всмоктувати воду, і кущ просто засихає. Щоб цього уникнути, наприкінці жовтня або в листопаді, до стабільних заморозків, проводять рясний вологозарядний полив. Під кожен дорослий кущ виливають від 30 до 50 літрів води. Насичений вологою ґрунт промерзає значно повільніше, а це захищає кореневу систему.
Восени рододендрони закладають квіткові бруньки на наступний рік, тому помилки в підживленні можуть спровокувати несвоєчасну вегетацію. Тут важливо дотримуватися двох правил.
Повне табу на азот. Починаючи з серпня, азотні добрива вносити не можна, адже вони стимулюють ріст нових пагонів, які не встигнуть здерев’яніти і вимерзнуть.
Зміцнення калієм і фосфором. На початку осені кущі варто підживити монофосфатом калію або спеціальними осінніми сумішами для верескових. Це прискорює визрівання деревини та підвищує морозостійкість.
Мульчування та захисне укриття
Поверхнева коренева система рододендронів залягає на глибині всього 20–30 см. Без належного захисту вона може легко вимерзнути, особливо якщо зима буде безсніжною. Для мульчування підходять кислий торф, соснова кора або хвойний опад. Ці матеріали утримують тепло і підтримують оптимальний рівень кислотності ґрунту. Товщина шару для молодих рослин має становити 10–15 см, для дорослих – не менше 7 см. Кореневу шийку важливо залишати відкритою, щоб уникнути її випрівання під час відлиг.
Підхід до укриття залежить від виду рослини. Листопадні рододендрони (азалії) відзначаються високою морозостійкістю: їхні гнучкі гілки достатньо акуратно пригнути до землі, зафіксувати гачками і присипати сухою мульчею. Вічнозелені види потребують обов’язкового каркасного укриття. Головна мета – захистити їх від агресивного лютневого та березневого сонця. Воно активує фотосинтез у листі, коли коріння ще «спить» у мерзлій землі, і це призводить до смертельних опіків.
Над кущем встановлюють міцні дуги або дерев’яні триноги, які витримають вагу снігу. Зверху конструкцію обтягують білим агроволокном щільністю 50–60 г/м² або мішковиною. Знизу обов’язково залишають невеликі щілини для вентиляції. Споруджувати захисний каркас слід лише тоді, коли встановляться стабільні нічні морози на рівні -5…-8°C. Легкі перші приморозки рослині лише на користь, адже вони її загартовують.
Джерело: radioclub.ua
