2510
У Японії відмова оплачувати витрати на побачення опинилася в переліку прикладів економічного насильства, який оприлюднило державне відомство. Незвичайне формулювання викликало суперечки в соцмережах, адже користувачі почали з’ясовувати, хто повинен платити за романтичну зустріч і де закінчується добровільна домовленість.
У Японії знову привернули увагу рекомендації Бюро гендерної рівності щодо насильства у стосунках. Серед прикладів фінансового тиску на партнера відомство зазначило ситуацію, коли одна людина відмовляється оплачувати будь-які витрати на побачення. Саме цей пункт викликав найбільше запитань. Частина користувачів соцмереж сприйняла його як вимогу обов’язково платити за партнера, хоча зміст рекомендацій стосується передусім примусу у фінансових питаннях.
Чотири види насильства за рекомендаціями відомства
Японське відомство розрізняє чотири категорії насильства: фізичне, сексуальне, психологічне та економічне. Для кожної з них наведено приклади поведінки, яка може свідчити про порушення особистих меж і прав партнера.
До фізичного насильства належать удари та смикання за волосся. Серед прикладів сексуального названо примус до статевих стосунків і відмову використовувати контрацепцію.
Психологічне насильство, за рекомендаціями відомства, може проявлятися через образи, заборону спілкування з друзями та контроль особистого листування.
У розділі про економічне насильство йдеться про незаконне привласнення грошей партнера, відмову повертати позичені кошти та перекладання витрат на іншу людину. Поруч із цими прикладами опинилася й відмова оплачувати будь-які витрати на побачення. Саме це формулювання і стало предметом дискусії про те, чи повинна одна людина брати на себе фінансову відповідальність за романтичні зустрічі.
Де проходить межа між домовленістю і тиском
Деякі японські користувачі жартували, що найбезпечніше рішення — завжди ділити рахунок навпіл. Інші запитували, чи можна вважати економічним насильством ситуацію, коли один партнер змушує іншого оплачувати всі спільні витрати.
Водночас ключове значення мають обставини та добровільність домовленостей між партнерами. Якщо двоє людей погодилися, що за вечерю, каву або інші розваги платить лише один із них, сама собою така домовленість не свідчить про насильство.
Інша ситуація виникає, коли один партнер усупереч волі іншого постійно перекладає на нього фінансові зобов’язання. Особливо якщо гроші використовують як засіб контролю, тиску або примусу.
Попри це, формулювання японського відомства залишає простір для різних тлумачень. Саме тому обговорення вийшло за межі питання про оплату побачень і торкнулося фінансових обов’язків у стосунках. Варто також зазначити, що перелік прикладів домашнього насильства не є нововведенням: Бюро гендерної рівності Японії опублікувало відповідні рекомендації ще у 2018 році.
Джерело: expert.in.ua
