2882
Туман утворюється, коли водяна пара в приземному шарі атмосфери конденсується або переходить у кристали льоду. Метеорологи називають це явище справжнім туманом, якщо видимість зменшується до менш ніж одного кілометра, а за видимості понад кілометр ідеться про серпанок. Фахівці Чернігівського обласного центру з гідрометеорології пояснили, як утворюються тумани, за якими критеріями визначають їхню небезпечність і які різновиди цього явища розрізняють.
Туман – це скупчення завислих у приземному шарі повітря крапель води або кристалів льоду, які суттєво погіршують видимість. На метеостанціях її визначають інструментально або візуально. Удень для цього використовують поляризаційні вимірювачі чи спостерігають за видимістю об’єктів, а в темряві – нефелометричні установки або точкові джерела світла.
Коли туман вважають небезпечним
За сучасними критеріями туман належить до небезпечних метеорологічних явищ першого рівня, або жовтого рівня небезпечності, якщо видимість становить 500 метрів і менше та зберігається щонайменше три години.
Сильний туман відносять до стихійних метеорологічних явищ другого рівня, або помаранчевого рівня небезпечності. Це туман із видимістю менш ніж 100 метрів, який триває 12 годин і довше.
Критерії небезпечності туману з часом змінювались. Так, до вересня 1968 року особливо небезпечним вважали туман із видимістю 100 метрів і менше, який призводив до припинення руху на залізницях і автомобільних дорогах. Згодом запровадили критерій видимості 50 метрів і менше протягом доби. З грудня 1986 року туман із видимістю до 100 метрів знову почали відносити до категорії сильного.
Які бувають тумани та чим вони небезпечні
За умовами утворення метеорологи розрізняють кілька основних типів туману.
Адвективний туман виникає, коли повітряна маса переміщується над поверхнею з іншою температурою. Внаслідок тепло- та вологообміну повітря охолоджується або зволожується до стану насичення. Такий туман може утворюватися, зокрема, коли тепле вологе повітря надходить на холодну поверхню або холодне повітря переміщується над теплою водою.
Радіаційний туман формується через охолодження приземного повітря вночі та вранці, зазвичай під час прояснень. Такі тумани часто з’являються в балках, біля боліт і на лісових галявинах, а після сходу сонця можуть швидко розсіюватися.
Адвективно-радіаційний туман утворюється внаслідок поєднання двох процесів: надходження вологого повітря на холодну поверхню та його подальшого радіаційного охолодження.
Фронтальний туман формується поблизу атмосферних фронтів, зокрема в теплих секторах циклонів. Під час активізації фронту він може переходити в низьку хмарність.
Окремо метеорологи описують тумани випаровування. Вони виникають, коли волога з теплої поверхні випаровується в холодніше повітря. Таке явище можна спостерігати над річками, озерами та ставками, зокрема ввечері й уночі.
Найочевидніший ризик туману – погіршення видимості, що ускладнює рух автомобільного, залізничного, авіаційного та водного транспорту. Краплі туману, осідаючи на лініях електропередач, можуть спричиняти аварії. Волога також сприяє пошкодженню та корозії промислових і будівельних конструкцій.
У містах і районах із високим рівнем забруднення повітря туман може погіршувати самопочуття людей і сприяти загостренню хронічних захворювань. У сільському господарстві він може створювати умови для розвитку гнилісних процесів і погіршувати якість продукції.
Водночас туман має і позитивний вплив: він може послаблювати весняні та осінні заморозки, захищаючи рослинність від надмірного охолодження вночі та сонячного нагрівання вдень.
Фахівці також нагадують, що туман здавна мав місце в українській та світовій міфології. Наші предки пов’язували його з нечистою силою, потойбіччям і здатністю людини заблукати. Сьогодні це атмосферне явище має наукове пояснення, але й досі залишається популярним образом у літературі та кіно.
Джерело: eco.rayon.in.ua
