2863
Рівно через століття після того, як невеликий викопний череп із вапнякового кар’єру на півдні Африки змінив уявлення про походження людини, він і далі залишається унікальним. Нове дослідження, описане на сайті Sci.News, уточнило вік знаменитої «дитини з Таунга» приблизно до 3 мільйонів років і показало, що ранні гомініни Південної Африки могли бути значно різноманітнішими через змінний клімат і можливе міжвидове схрещування.
Череп дитини з Таунга, знайдений 1924 року на вапняному виробітку Buxton у Південній Африці й описаний австралійським анатомом та антропологом Реймондом Дартом (Raymond Dart), став еталонним зразком виду Australopithecus africanus. За словами професора Габріеле Махо (Gabriele Macho) з Вільного університету Брюсселя та Університетського коледжу Лондона, довгий час вважали, що це лише один із багатьох подібних черепів того часу. Нові дані змальовують іншу картину: еволюційне «дерево» людини більше нагадує заплутаний кущ, у якому лінії розгалужуються та перетинаються.
Новий вік «дитини з Таунга»
Точне місце розташування черепа в кар’єрі було втрачено під час видобування вапняку, тому попередні оцінки віку коливалися від приблизно 942 тисяч до 3,03 мільйона років. Команда професора Махо використала уран-свинцеве датування потоку кальциту (флоустоуна), який перекриває шар із викопними рештками.
Цей метод дав мінімальний вік у 2,962 мільйона років. У поєднанні з ранішими магнітними даними, що обмежували максимальний вік, дослідники встановили, що дитина з Таунга жила між 2,96 та 3,03 мільйона років тому. Таким чином, це один із найдавніших відомих представників Australopithecus africanus.
Зуби, мозок і «дитинство» в ранніх гомінінів
Далі науковці порівняли розвиток зубів і мозку дитини з Таунга з іншими викопними рештками. Візерунки формування зубів показують, що після прорізування перших молярів розвиток міг сповільнюватися — подібно до того, як це відбувається у сучасних людей.
Такий уповільнений темп зростання натякає на зародження особливої стадії розвитку — «дитинства», коли молоді особини довше залежать від дорослих і мають більше часу для навчання. Моделі росту мозку, які застосували дослідники, свідчать: доросла особина, що виросла б із цієї дитини, могла б бути подібною до деяких дорослих викопних черепів, віднесених до Australopithecus africanus, але не до всіх.
Це, за інтерпретацією авторів, майже не залишає сумнівів, що на сусідній стоянці Стеркфонтейн існувала видовa різноманітність гомінінів, а не один-єдиний вид.
Межа між видами та слід клімату
Особливу увагу дослідники звернули на форму межі між емаллю та дентином у зубах дитини з Таунга. Цей показник лежить на краю діапазону значень, характерних для Australopithecus africanus, приблизно посередині між типовим зразком цього виду та рештками його кремезного «родича» Paranthropus robustus.
Щоб пояснити велику різноманітність форм, команда звернулася до палеоклімату. Дані з океанічних відкладів свідчать, що на південному сході Африки між 4 і 2,5 мільйона років тому клімат був більш мінливим, ніж у наступний мільйон років. Це могло призводити до частих змін середовища — від більш вологих і лісистих до сухіших відкритих ландшафтів.
Пилковий аналіз двох зразків, знайдених поруч із флоустоуном у Таунзі (хоча їхнє точне походження невідоме), вказує на ландшафт, вологіший і більш лісистий, ніж сучасна напівпосушлива савана. Серед пилку виявили й Podocarpus — дерево, яке сьогодні росте за сотні кілометрів на схід.
Мандри гомінінів і можливе схрещування
Автори роботи припускають, що популяції гомінінів пересувалися слідом за мінливими середовищами, долаючи біогеографічну межу поблизу річки Лімпопо. Такі міграції могли сприяти як генетичному дрейфу, так і гібридизації між різними групами.
На їхню думку, саме це поєднання нестабільного клімату та змішаних популяцій і зробило «кущ» людської еволюції таким заплутаним. Через сто років після свого відкриття дитина з Таунга й надалі змінює наше розуміння того, як різні тримільйоннорічні гомінінні лінії врешті призвели до появи роду Homo.
Опис дослідження опублікований у журналі npj Palaeoecosystems під назвою «The Taung child and the biogeographic and palaeoclimatic drivers of southern African hominin diversity».
Дитина з Таунга виявилася старішою й диверснішою за очікування з’явилася спочатку на Цікавості.
