2894
Новий судово-медичний аналіз людських решток з некрополя Абідоса показав, що частину оточення перших єгипетських царів, імовірно, навмисно вбивали після смерті правителя, аби вони супроводжували його в потойбіччі. Дослідники знову вивчили 5-тисячолітні черепи і виявили ознаки потенційно смертельних травм голови, що посилює давню гіпотезу про ритуальні жертвопринесення. Про роботу розповідає ресурс ScienceDaily.
Таємничі поховання біля гробниць перших царів
Докази походять з черепів, знайдених біля царських гробниць в Абідосі, де приблизно 5 000 років тому ховали правителів Першої династії об’єднаного Єгипту. Тут ранні царі звели комплексні поховальні споруди з головною гробницею, додатковими камерами та огородженими ділянками, які пов’язують із поховальними церемоніями.
Навколо основних споруд археологи виявили десятки й навіть сотні менших могил, розташованих рядами. Ще у 1920-х роках британський археолог Фліндерс Пітрі звернув увагу на цю незвично велику кількість поховань поряд із кожним володарем і припустив, що це могло бути наслідком так званого «жертвопринесення утриманців» — коли людей, наближених до правителя, убивали після його смерті.
Пітрі бачив у цих могилах слуг і чиновників двору, але не зміг знайти однозначних слідів насильницької смерті. Тому питання про людські жертвопринесення в період становлення давньоєгипетської монархії залишалося відкритим понад століття.
Хто лежав у додаткових похованнях
Кожне таке допоміжне поховання було простою камерою в довгому ряду. Частина померлих мала труни, більшість — небагатий інвентар: керамічні посудини, мідні знаряддя, наконечники снарядів, невеликі фігурки з кістки чи слонової кісті. Пітрі також знайшов кілька надгробних позначок з іменами та посадами, які зазвичай відповідали нижчому й середньому рівню чиновників та ремісників.
Саме ця концентрація могил і соціальний статус похованих підштовхнули його до думки про ритуальні вбивства людей, пов’язаних із двором. У багатьох культурах такий тип практики — «жертвопринесення утриманців» — пов’язували або з вірою, що жертви продовжать служити правителю в потойбіччі, або з демонстрацією абсолютної влади царя.
Деякі з цих людей могли добровільно погодитися на смерть в обмін на уявну вічну шану чи життя поруч з володарем, інші могли бути обрані або примушені. Однак без чітких слідів насильства ця гіпотеза залишалася спекуляцією.
Сучасна судова експертиза: 39% черепів зі слідами травм
Антропологиня Розалін Кемпбелл (Roselyn Campbell) з Університету Пердью вирішила повернутися до старих матеріалів, сподіваючись, що сучасні судово-медичні методи дозволять побачити те, чого не помітили сто років тому. Хоча Пітрі ретельно задокументував розкопки, більшість кісток він зрештою перепоховав, але частину черепів зберіг, і деякі з них потрапили до Великої Британії.
Кемпбелл виявила 46 таких черепів у колекції Дакуорта при Кембриджському університеті та проаналізувала їх з урахуванням сучасних знань із біоархеології та форензіки. У 18 з 46 екземплярів вона знайшла суттєві ушкодження кісток черепа — переважно у вигляді лінійних переломів.
Ці тріщини Пітрі, ймовірно, сприймав як природні пошкодження, спричинені часом чи тиском ґрунту. Однак новий аналіз показав, що йдеться про перимортальні травми — тобто такі, що сталися приблизно в момент смерті людини. За своїми характеристиками вони нагадують удари, здатні швидко призвести до втрати свідомості, внутрішньої кровотечі та смерті. У кількох випадках дослідниця зафіксувала також сліди дії гострого знаряддя, зокрема рубану травму в ділянці ока в одного з індивідів.
Отже, щонайменше близько 39% досліджених людей могли загинути внаслідок навмисного удару по голові, що істотно підсилює версію про людські жертвопринесення в оточенні перших фараонів.
Якою могла бути зброя і що лишається невідомим
Попри очевидні сліди насильства, точні обставини смерті цих людей залишаються неясними. Давньоєгипетське мистецтво часто зображує царів, які вражають ворогів булавою, але травми на черепах з Абідоса не схожі на типові ушкодження від такого удару.
Удари булавою зазвичай залишають втиснуті, «розбиті» ділянки кістки, тоді як більшість виявлених ушкоджень є лінійними переломами. Такі тріщини частіше пов’язують або з ударом широким пласким предметом, або з дуже сильним падінням.
Дослідники припускають, що випадкові падіння повністю виключати не можна. Однак падіння, яке розбиває череп, майже напевно спричинило б і численні інші переломи в скелеті. Про подібні пошкодження у щоденниках Пітрі та його фотографіях нічого не сказано, тож версія суто нещасних випадків виглядає малоймовірною.
Невідомо також, як померли решта похованих біля царських гробниць. Частина могла загинути природною смертю, інших могли вбити способами, що не залишають слідів на кістках, наприклад шляхом удушення. Можливо, додаткові травми виявилися б на інших частинах скелета, але більшість цих решток було перепоховано понад сто років тому, і сьогодні дослідники мають у розпорядженні лише фрагменти первинного матеріалу.
Старі кістки, нові методи
Попри неповноту даних, дослідження показує, наскільки цінними можуть виявитися археологічні колекції навіть через століття після розкопок. Сучасні методики судової медицини та біоархеології дозволяють по-новому прочитувати кістки, які раніше здавалися «німі».
Кемпбелл зазначає, що можливість знайти й дослідити інші рештки з Абідоса була б унікальним шансом краще зрозуміти життя і смерть людей, похованих у тіні перших єгипетських царів. Навіть за наявності лише частини кісткового матеріалу, новий аналіз значно наблизив учених до розв’язання давньої загадки про темний бік зародження фараонської влади.
Черепи біля гробниць перших фараонів відкрили сліди жертвопринесень з’явилася спочатку на Цікавості.
