4643
Після травматичних подій частина людей починає частіше вживати алкоголь, намагаючись упоратися зі страхом, напруженням і нав’язливими спогадами. Нове дослідження на щурах показало, що одна доза MDMA може запобігати такому зростанню споживання алкоголю, але ефект проявився лише у тварин, які мали генетичну схильність пити багато. Результат зберігався протягом трьох тижнів після введення препарату.
Дослідники працювали з двома групами щурів. Одну лінію спеціально вивели так, щоб тварини добровільно споживали значну кількість алкоголю, тоді як друга не мала такої схильності. Спочатку всіх тварин навчали пов’язувати певний звук із неприємним стимулом, формуючи модель травматичної пам’яті.
Після цього протягом шести тижнів щури періодично отримували доступ до 20-відсоткового розчину алкоголю. Далі їм влаштували тритижневу перерву без алкоголю, а наприкінці цього періоду частині тварин дали MDMA, а іншим — фізіологічний розчин. Потім проводили процедуру згасання страху: знайомий звук багато разів повторювали вже без неприємного стимулу.
Коли доступ до алкоголю відновили, у генетично схильних щурів із контрольної групи його споживання зросло. У тварин, які отримали MDMA, такого ефекту не було. При цьому у звичайних лабораторних щурів травматичний досвід взагалі не призвів до помітного збільшення споживання алкоголю, що вказує на важливу роль індивідуальної біологічної вразливості.
Дослідники очікували, що MDMA допоможе тваринам швидше послабити страхову пам’ять. Однак наступного дня щури, які отримали препарат, не демонстрували кращого згасання страху, ніж контрольна група. Це означає, що вплив MDMA на подальше споживання алкоголю, ймовірно, не можна пояснити лише зменшенням страху.
Автори окремо наголошують, що дослідження не доводить здатність MDMA лікувати алкогольну залежність у людей. Експеримент проводили на щурах, перевіряли лише одну дозу та одну схему введення, а модель не відтворює складність посттравматичного стресового розладу чи психотерапії. Робота радше дає нову підказку про те, що реакція на травму та схильність до проблемного вживання алкоголю можуть мати спільні біологічні механізми.
