933
Команда астрономів під керівництвом доктора Марка Голландса (Mark Hollands) з Університету Ворика перетворила спектри білих карликів на кольори, які побачило б людське око. Як повідомляє Sci.News, аналіз показав: у середньому ці зорі справді виглядають білими, але серед них трапляються рідкісні об’єкти з несподіваними відтінками — від лососево-рожевого до примарно-зеленого та яскраво-синього.
За словами дослідників, більшість зір, зокрема й білі карлики, поводяться як «ідеальні випромінювачі»: їхній колір майже повністю визначається температурою. Однак ніхто детально не перевіряв, які ще кольори можуть набувати білі карлики, якщо врахувати особливості їхньої атмосфери та хімічного складу.
Астрономи взяли вибірку з 152 білих карликів у межах приблизно 65 світлових років від Сонця та обчислили, як виглядали б ці зорі для людського ока. Виявилося, що їхній середній колір відповідає випромінюванню «чорного тіла» з температурою близько 6 800 К — дуже близько до відтінку білого, який використовують на екранах комп’ютерів.
Звичне уявлення про білі карлики як про злегка блакитні зорі пов’язане з тим, що в оглядах неба частіше виявляють найгарячіші й найяскравіші об’єкти. У новій роботі показано, що в реальній близькій до нас вибірці лише близько 3% зір — усього п’ять об’єктів — помітно відхиляються від «нормального» білого кольору.
Найчервоніша зоря та примарно-зелений карлик
Серед відомих білих карликів команда знайшла кілька особливо вражаючих прикладів. Зоря WD J1011+2845, розташована всього за 48 світлових років від Землі, має глибокий лососево-рожевий відтінок і, ймовірно, є найчервонішою зорею з точки зору сприйманого кольору.
Дослідники пояснюють, що WD J1011+2845 має глибоку конвективну зону, яка піднімає вуглець із ядра на поверхню. Молекули вуглецю настільки сильно спотворюють випромінювання зорі, що майже все світло зміщується у довжини хвиль понад 600 нм. Це й створює незвичне лососево-рожеве сяйво, якого не спостерігають у звичайних зорях.
Ще більш несподіваним виявився колір WD J1330+6435 — цей білий карлик виглядає жовто-зеленим, майже салатовим. За словами вчених, їм не відомі інші зорі будь-якого типу, для яких достовірно зафіксовано зелений відтінок, тож наразі білі карлики залишаються єдиним відомим шляхом отримати «зелену зорю».
WD J1330+6435 є холодним білим карликом, який захопив багатий на натрій кам’янистий матеріал зі своєї планетної системи. Ця речовина потрапила в атмосферу зорі. Через величезну густину атмосфери натрій поглинає світло в широкому діапазоні жовтих, помаранчевих і червоних хвиль. У результаті в спектрі залишається переважно зелена частина, що й надає зорі примарного зеленого сяйва.
Холодна, але яскраво-синя зоря
Ще один незвичний об’єкт — WD J2356-2054. Попри відносно низьку температуру близько 4 000 К, цей білий карлик виглядає яскраво-синім. Такий колір нетиповий для настільки «холодних» зір, тож він також пов’язаний зі специфічними особливостями атмосфери та розподілу випромінювання за довжинами хвиль.
У своїй роботі команда Голландса не лише оцінила кольори білих карликів, а й показала, як моделі їхніх спектрів можна використати для створення кольорово-точних зображень зоряних дисків — такими, якими вони виглядали б зблизька для людського ока.
Автори підсумовують, що аналіз розподілу кольорів у вибірці білих карликів у межах 65 світлових років підтверджує: у середньому ці зорі дійсно білі. Водночас поодинокі об’єкти з незвичним хімічним складом атмосфери демонструють вражаюче різноманіття відтінків, які раніше ніхто не очікував побачити у білих карликів.
Результати дослідження опубліковано в журналі RAS Techniques and Instruments у статті під назвою «Any colour you like: the diverse chromaticities of white dwarfs».
Астрономи з’ясували, що більшість білих карликів справді білі з’явилася спочатку на Цікавості.
