1949
Сучасна серія MINI 1965 Victory Edition повертає до однієї з найвідоміших сторінок історії марки. У січні 1965 року крихітний Mini Cooper S зі стартовим номером 52 переміг у ралі Монте-Карло, залишивши позаду значно більші та потужніші автомобілі.
Екіпаж складався з фінського гонщика Тімо Мякінена та британського штурмана Пола Істера. Змагання проходило у вкрай складних умовах — із сильним снігом, ожеледицею та поганою видимістю.
Усього на старт вийшли 237 екіпажів, але до фінішу дісталися лише 35. Саме за таких умов переваги невеликого передньоприводного Mini стали особливо помітними.
Автомобіль мав 1,3-літровий двигун і за абсолютною потужністю поступався багатьом суперникам. Проте мала маса, компактні розміри та вдала керованість дозволяли швидко проходити вузькі засніжені серпантини.
Конструкція Mini була розроблена Алеком Іссігонісом, а спортивний потенціал машини розвинув інженер Джон Купер. Однією з ключових особливостей стало розташування коліс максимально близько до кутів кузова.
Передній привід забезпечував хорошу тягу на слизькому покритті, тоді як коротка колісна база та невелика маса допомагали автомобілю швидко змінювати напрямок руху.
У результаті Mini Cooper S зміг випередити потужніші Porsche та Ford і здобути перемогу, яка остаточно змінила сприйняття моделі як суто дешевого міського автомобіля.
Саме цю машину MINI згадала в новій спецсерії. Сучасні Cooper S, John Cooper Works та JCW Electric пофарбували у червоний колір із білим дахом і смугою, а на двері повернули стартовий номер 52.
Технічно ювілейні автомобілі не відрізняються від звичайних версій. Усі зміни присвячені дизайну й історичним деталям, які відсилають до перемоги 1965 року.
