Найдовший глобальний аналіз активного шару вічної мерзлоти показав одну й ту саму тенденцію в дуже різних регіонах — від Арктики й Антарктиди до високих гір Європи, Азії та Південної Америки. На більшості пунктів верхній шар ґрунту, який щоліта відтає й узимку знову замерзає, стає дедалі товстішим. У частині гірських районів його товщина за 2000–2024 роки навіть подвоїлася.
Permafrost — це ґрунт, порода й осад, скріплені льодом і замерзлі щонайменше два роки поспіль. У Північній півкулі він лежить приблизно під 15% суші, а в Антарктиді — майже під усією незаледенілою поверхнею.
Сам верх мерзлоти щоліта частково відтає. Цю сезонну зону називають active layer.
Якщо активний шар із роками стає товстішим, це означає, що тепло проникає дедалі глибше й верхня межа стабільно замерзлого ґрунту відступає вниз.
Міжнародна команда об’єднала дані 156 monitoring sites із Circumpolar Active Layer Monitoring network та партнерських систем.
Спостереження охопили Арктику, Антарктиду, Північну Америку, Європу, Азію, Південну Америку та високогірні регіони.
У 55% арктичних пунктів active layer thickness статистично значуще збільшився.
В Антарктиді таку тенденцію виявили на 38% site.
Найсильніше змінювалися гори: збільшення зафіксували більш ніж на 90% досліджуваних високогірних точок Європи й Азії, а також на моніторингових ділянках Південної Америки.
На кількох mountain sites активний шар став приблизно вдвічі товстішим.
Статистичний аналіз показав, що в Арктиці головним driver є підвищення температури.
Другим важливим фактором стало збільшення precipitation, особливо дощу, який переносить тепло в ґрунт і змінює його водний режим.
Наслідки виходять далеко за межі кліматичної статистики.
На мерзлоті стоять дороги, залізниці, аеропорти, трубопроводи, будівлі та utilities. Коли льодонасичений ґрунт відтає, він просідає й втрачає несучу здатність.
Попередні оцінки команди показували, що до 2050 року високий ризик пошкодження може торкнутися до половини Arctic infrastructure.
Є й кліматичний зворотний зв’язок. У верхніх трьох метрах мерзлотних ґрунтів зберігається близько 70% органічного carbon усієї permafrost zone.
Після відтавання мікроорганізми отримують доступ до цієї органіки й можуть перетворювати її на CO2 та methane.
Автори називають мерзлоту одним із найпряміших фізичних індикаторів потепління. На відміну від окремих локальних рекордів, тут однакова тенденція простежується в мережі, що охоплює різні континенти й кліматичні зони.
Дослідники водночас наголошують на прогалинах: Арктика має найдовшу історію спостережень, тоді як Антарктида та високі гори потребують щільнішої мережі моніторингу.
https://phys.org/news/2026-08-permafrost-worldwide-layers-deepen.html

1926