3558
Метастатичний рак сечового міхура виявився значно складнішим і мінливішим, ніж може здаватися при погляді лише на первинну пухлину. Дослідники з Університету Вашингтона та Онкологічного центру Фреда Гатчінсона реконструювали еволюцію пухлин у пацієнтів із пізньою стадією хвороби та побачили: нові метастази дуже часто походять не безпосередньо від первинної пухлини, а від уже сформованих вторинних вогнищ.
Для роботи використали зразки, отримані від 20 пацієнтів із термінальною стадією захворювання. Науковці проаналізували первинні пухлини, метастази та доброякісні тканини, застосовуючи секвенування ДНК і РНК. Такий детальний набір даних дозволив фактично відновити «родовід» пухлинних клітин і простежити, як різні клони розселялися організмом.
Метастази можуть породжувати нові метастази
Для 16 пацієнтів дослідникам вдалося побудувати філогенетичні дерева пухлинних клонів. У дев’яти випадках, тобто приблизно у 56%, одна з ранніх метастатичних пухлин стала джерелом усіх наступних метастазів. Первинна пухлина була головним джерелом поширення лише у п’яти пацієнтів.
Щонайменше одну подію поширення за схемою «метастаз — метастаз» виявили у 13 із 16 пацієнтів. Це означає, що після утворення першого вторинного вогнища хвороба може розвиватися вже частково незалежно від первинної пухлини. Така картина допомагає пояснити, чому пізні стадії раку часто стають особливо складними для лікування.
Ще одна важлива деталь — поліклональність. У всіх 16 пацієнтів у формуванні нових метастазів брали участь кілька різних клонів пухлинних клітин. У частини хворих таких незалежних ліній було ще більше, і вищий рівень поліклональності пов’язували з гіршим прогнозом, хоча автори обережно оцінюють статистичну силу цього спостереження.
Пухлина продовжує змінюватися під час хвороби
Аналіз показав, що багато патогенних мутацій виникали відносно рано, але великі структурні перебудови геному могли з’являтися пізніше. У всіх 20 пацієнтів науковці знайшли пізні субклональні зміни, які збільшували генетичну різнорідність пухлин. Це означає, що навіть у межах одного організму різні метастази можуть помітно відрізнятися один від одного.
Після терапії інгібіторами імунних контрольних точок метастази частіше мали складніше поліклональне походження. Це не означає, що лікування «створює» агресивність, але показує, наскільки активно пухлинні популяції проходять відбір під дією терапії та як важливо враховувати їхню еволюцію.
Практичне значення роботи полягає в тому, що лікування метастатичної хвороби може вимагати більшої уваги до генетичних особливостей не тільки первинної пухлини, а й вторинних вогнищ. Поки це насамперед фундаментальне дослідження, однак такі дані допомагають зрозуміти, чому рак з часом змінюється і чому одна схема лікування може по-різному діяти на різні метастази.
