3253
Артист і педагог РуханкоМен уперше детально розповів про булінг, із яким зіткнувся ще у школі. За його словами, однокласники сприймали його як «іншого» через активність, любов до творчості та бажання постійно брати участь у різних заходах.
Спочатку цькування проявлялося через насмішки та образи, але один із конфліктів закінчився фізичним насильством. РуханкоМен згадує випадок, коли йому розбили око просто у класі. Для дитини така ситуація стала не лише болючою фізично, а й серйозним психологічним випробуванням.
Згодом він навчився інакше реагувати на чужі оцінки. Артист каже, що досвід шкільного булінгу частково сформував його нинішнє ставлення до критики в соцмережах. Хейт уже не сприймається як доказ того, що з ним щось не так, а радше як реакція людей, які можуть не приймати чужу інакшість.
РуханкоМен переконаний, що дорослим важливо не знецінювати скарги дітей на цькування. Навіть якщо окремий епізод здається батькам дрібницею, для дитини він може бути частиною систематичного тиску, який впливає на самооцінку та відчуття безпеки.
Окремо артист наголошує на важливості розмови з учителями та школою. На його думку, дитина не повинна самостійно «загартовувати характер» у ситуації фізичного або психологічного насильства. Відповідальність за безпечне середовище лежить насамперед на дорослих.
Власний досвід РуханкоМен сьогодні використовує і в роботі з аудиторією. Він прагне показати дітям та підліткам, що творчість, емоційність або несхожість на інших не мають бути приводом відмовлятися від себе заради схвалення оточення.
