2085
Тисячі величезних кам’яних глечиків, розкиданих по високогірному плато на півночі Лаосу, вже понад дві тисячі років залишаються археологічною загадкою. Тепер дослідники використали їх для зовсім іншої мети: виявилося, що ємності, які століттями збирають дощову воду, стали маленькими ізольованими прісноводними екосистемами.
Так звана Рівнина глечиків охоплює понад 90 відомих ділянок у провінції Сіангкхуанг. Деякі кам’яні посудини сягають кількох метрів заввишки й важать до десяти тонн. Їх виготовили приблизно понад дві тисячі років тому, а археологи пов’язують комплекс із давніми поховальними практиками.
Хто саме створив ці споруди і якою була точна послідовність їхнього використання, досі невідомо. Проте за століття відкриті кам’яні ємності регулярно наповнювалися дощовою водою. У кожній поступово сформувалося окреме середовище для мікроорганізмів та дрібних водних організмів.
Команда Копенгагенського університету разом із місцевими дослідниками взяла проби води з 39 глечиків. Мета полягала в тому, щоб зрозуміти, як життя заселяє невеликі ізольовані водойми і як екосистеми розходяться між собою, коли довгий час розвиваються окремо.
Навіть глечики, розташовані відносно близько, могли мати помітно різні набори організмів. На склад спільнот впливали об’єм води, умови освітлення, накопичення органічної речовини та випадкове потрапляння нових видів.
Для екологів це рідкісна система, оскільки межі кожної водойми чіткі, а самі посудини існують на одному місці багато поколінь. У природі подібні ізольовані басейни часто зникають або змінюють форму значно швидше.
Археологічна функція кам’яних глечиків залишається окремим питанням, але нова робота показує, що стародавні споруди можуть одночасно бути довготривалими природними лабораторіями. У цьому випадку людська діяльність двотисячолітньої давності створила середовище, яке сьогодні дозволяє досліджувати формування мікроекосистем.
