722
Новий аналіз тазових кісток Homo floresiensis — маленького вимерлого виду людей, відомого під прізвиськом «хоббіти», — показав, що будова його таза була ближчою до представників роду Homo, ніж до австралопітеків на кшталт знаменитої Люсі. Це означає, що ці люди, імовірно, ходили прямо способом, значно більш схожим на людський, ніж вважали за деякими ранніми реконструкціями.
Дослідники вивчали скелет LB1 — дорослої жінки Homo floresiensis, яка жила на індонезійському острові Флорес приблизно 100–60 тисяч років тому. Її зріст становив близько одного метра. Саме цей майже повний скелет став головним джерелом відомостей про анатомію виду.
Від часу відкриття Homo floresiensis у 2003 році походження виду викликає суперечки. У його скелеті поєднуються риси, схожі на Homo erectus та інших представників роду Homo, і значно примітивніші ознаки, які нагадують австралопітеків.
У новій роботі антропологи створили кількісний показник ступеня розходження клубових кісток таза та порівняли LB1 із шимпанзе, горилами, австралопітеками, сучасними людьми та викопними представниками Homo.
За цією системою таз Homo floresiensis статистично виявився найближчим до плейстоценових людей, зокрема Homo erectus, і відрізнявся від австралопітеків. Це вказує на прямоходіння, яке за основною механікою було подібним до людського.
Водночас автори не вважають, що «хоббіти» рухалися так само ефективно, як Homo sapiens. Їхня анатомія свідчить, що вони, ймовірно, не були швидкими бігунами, не долали великі відстані та могли зберігати певні пристосування до лазіння.
Результат не вирішує головної загадки походження виду. Залишаються дві основні гіпотези: або Homo floresiensis походить від популяції Homo erectus, яка зменшилася на острові внаслідок острівної карликовості, або він є нащадком ще давнішої дрібної лінії Homo. Для відповіді можуть знадобитися нові викопні рештки та молекулярні дані.
