963
Кількість госпіталізацій в Україні за кілька років істотно зросла: якщо у 2021 році до стаціонарів потрапили близько 5,5 млн пацієнтів, то у 2025-му — вже приблизно 8,3 млн. Така динаміка змушує переглядати не лише навантаження на лікарні, а й те, наскільки часто стаціонар справді потрібен.
Однією з помітних змін стала структура пацієнтів. Частка госпіталізацій чоловіків віком 18–65 років збільшилася приблизно на 12 відсоткових пунктів. Воєнні травми, загострення хронічних захворювань, стрес і зміни доступу до амбулаторної допомоги вплинули на потребу в стаціонарному лікуванні.
Зростання вже почало сповільнюватися
У 2025 році подальше збільшення кількості госпіталізацій фактично зупинилося. А за перше півріччя 2026 року показник уже був нижчим, ніж за аналогічний період попереднього року. Це може свідчити про поступову стабілізацію після різкого зростання попередніх років.
Водночас експерти звертають увагу на частку госпіталізацій, які потенційно можна було б замінити амбулаторним лікуванням або коротшим перебуванням у стаціонарі. За оцінками, близько 38% випадків можуть бути необґрунтованими.
Особливо показовою називають загальну терапію: там до 65% ліжко-днів потенційно можуть бути надмірними. Це не означає, що пацієнтам не потрібна медична допомога — питання полягає у правильному рівні її надання.
Чому надмірна госпіталізація теж проблема
Стаціонарне лікування значно дорожче за амбулаторне, потребує більше персоналу, ліжок, медикаментів і побутових ресурсів. Якщо пацієнт може безпечно лікуватися вдома або в денному стаціонарі, зайве перебування в лікарні створює додаткове навантаження на систему.
Крім фінансового аспекту, тривала госпіталізація має й медичні ризики: менша рухливість, вища ймовірність внутрішньолікарняних інфекцій і стрес від перебування поза домом.
Тому ключовим завданням стає не просто скорочення кількості госпіталізацій, а розвиток амбулаторної допомоги, реабілітації та маршрутів пацієнта, які дозволяють лікувати людину на найдоцільнішому рівні.
На кількість госпіталізацій впливає й організація самої системи. Якщо амбулаторний лікар не має доступу до необхідної діагностики або пацієнту складно отримати консультацію вузького спеціаліста, стаціонар іноді стає найпростішим маршрутом навіть тоді, коли цілодобове перебування не є обов’язковим.
Саме тому реформа лікарняної мережі пов’язана не лише зі скороченням ліжок. Паралельно необхідно посилювати первинну допомогу, денні стаціонари, домашній догляд і реабілітацію, щоб пацієнт не втрачав доступу до лікування.
Джерело: Інтерфакс-Україна
