868
Підзимовий посів однорічних квітів дає те, чого не отримати навесні: сходи з’являються на два-три тижні раніше, а цвітіння починається на 10-20 днів раніше за весняні посіви. Причина проста — насіння проходить природну стратифікацію під снігом і рушає в ріст, щойно ґрунт відтане, використовуючи весняну вологу, яка в травні вже випарується.
Такі рослини виходять міцнішими й посухостійкішими: коренева система розвивається в прохолодному вологому ґрунті й іде глибше. До того ж підзимовий посів знімає навантаження з весни, коли на городі й так усе накладається одне на одне.
Головне обмеження — вибір культур. Підходять тільки холодостійкі однорічники, здатні витримати проростання при низьких температурах. Теплолюбні айстри, цинії, чорнобривці, петунія й сальвія під зиму не сіються: перша ж відлига спровокує проростання, і сходи загинуть.
Які квіти сіють під зиму
Найнадійніші й найшвидші — календула, космея, ешшольція, іберис, алісум, волошка синя, лаватера, кларкія, годеція, матіола дволиста, нігела, дельфіній однорічний, льон великоквітковий і мак самосійка. Календула, космея й ешшольція часто взагалі переходять на самосів і повертаються на клумбу самі роками.
Ешшольція й мак заслуговують на окрему згадку: вони погано переносять пересадку через стрижневий корінь, тому весняна розсада для них — сумнівна витівка, а підзимовий посів на постійне місце вирішує проблему. Дельфіній однорічний і нігела без холодного періоду сходять нерівно, і зимовий посів помітно піднімає схожість.
Разом з однорічниками під зиму сіють і багаторічники, яким стратифікація потрібна обов’язково: аквілегію, люпин, примулу, лаванду, дзвіночки, ехінацею. Для них зимовий посів — не прискорення, а єдиний простий спосіб отримати нормальні сходи без місяця в холодильнику.
Строки, глибина й підготовка грядки
Сіють тоді, коли верхній шар ґрунту охолов до плюс 2 градусів і встановилася стійка холодна погода без ризику тривалих відлиг. У західних областях і на Поліссі це зазвичай перша половина листопада, у центрі — кінець листопада, на півдні — грудень, іноді навіть початок січня. Головний орієнтир — не дата, а прогноз: якщо попереду тиждень із плюс 10, з посівом краще зачекати.
Грядку готують заздалегідь, у жовтні, поки земля суха й пухка. Ділянку перекопують, вирівнюють, нарізають борозенки завглибшки 1-2 сантиметри й накривають плівкою або дошкою, щоб не розмило дощами. Одночасно заготовляють два-три відра сухої суміші перегною з піском чи торфом і зберігають її в сараї — присипати посіви замерзлою землею неможливо.
Норму висіву збільшують у півтора-два рази проти весняної: частина насіння неминуче загине. Дрібне насіння алісуму й ібериса сіють на глибину 0,5 сантиметра, календулу й космею — на 1,5-2. Насіння розкладають у борозенки сухим, у жодному разі не замочуючи й не поливаючи після посіву, потім присипають заготовленою сумішшю й злегка ущільнюють. Зверху корисно накинути шар мульчі 2-3 сантиметри, який навесні знімають одразу після сходу снігу.
Навесні залишається лише прорідити сходи, коли вони дадуть два-три справжніх листки: залишають 10-15 сантиметрів між рослинами для календули й космеї, 5-8 — для дрібніших видів. Один вихідний у листопаді дає клумбу, яка зацвітає вже наприкінці травня, тоді як весняні посіви ще тільки набирають масу.
